
Пане Василю, Ви вже багато років на передовій українського духу. Тож будьте там і будьте здорові!
Волинський лауреат Шевченківської премії Василь Слапчук: «Шкодую, що доводиться бути лише свідком цих неймовірних подій, а не учасником»
Куля ворога в Афганістані назавжди прикувала Вас до візка, пане Василю, але не забрала Вашої сили духу, якою Ви неймовірно надихаєте. Бо Ви завжди на першій лінії боротьби за Україну. І будьте на ній. І будьте здорові!
«Війна застала мене у ковідному шпиталі, – написав на своїй сторінці поет, прозаїк, літературний критик, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України 60-річний ВасильСлапчук.
– Спочатку тиждень лежав з високою температурою вдома. Потім два тижні без сил та Інтернету під киснем у лікарні. Вчора виписали. Доліковуються в домашніх умовах. Першою захворіла дружина. Легкою формою. У Наталі дві прививки. А до мене щось складніше причепилося. Я не був вакцинований. Від часів поранення ніколи ще не був таким ослабленим. Наталя перекладала мене, як мішок картоплі. Цілковита безпомічність. Навіть зараз ледве самостійно пересідаю з візка на ліжко.

Лікарня у Боголюбах, за містом. Проїхали ряд блок-постів. Відчуття, наче на іншу планету втрапив. Гадаю, всі ми зараз переживаємо щось, що (і тривогу, і гордість, і піднесення) об’єднує в націю. Щось зі сфери духа. Українці міняють історію. Не тільки власну, а й сучасну історію всього світу.
Українці міняють історію. Не тільки власну, а й сучасну історію всього світу.
Шкодую, що доводиться бути лише свідком цих неймовірних подій, а не учасником.
Утім нереально зоставатися непричетним до настільки масштабних і величних справ, які нині вершаться. Співчуваю, втратам вояків. Співпереживаю цивільним, що опинилися в зоні бойових дій. На Волині все більш-менш спокійно. Хочу подякувати своїм однокласникам, котрі допомагали мені під час хвороби. Олі Хомич, Володі Віруну, Марії Пастижевській. Лікарям по замовчуванню. Без них таку халепу я не вивіз би. Дякую Богові, що дозволив дожити до цих часів. Слава Україні!»
Читайте також у нас: ««Язик у дупу засунув»: екс-футболіст Алієв розніс Тимощука та Ордеця за мовчання про війну (Відео)».
