Війна 07.03.2022, 12:00

У Луцьку попрощалися із загиблим героєм (Фото)

25-річний військовий Владислав Неділько загинув під час підриву ДРГ противника нашого танка під Лисичанськом

Проникливу промову під час відспівування виголосив митрополит Луцький і Волинський Михаїл, передає volynnews.com.

Нині на Волинь долітає не лише голос війни. Ми всі сьогодні стаємо захисниками своєї країни.

«Браття і сестри, цей храм знає багато історій: радісних і сумних. Історії воскресіння і історії горя… Але щоденно з 2014 року цей храм наповнений незвичними піснеспівами, тому що відспівуємо ми воїнів, а не тих, хто відійшов з життя, проживши тут. Поневолі, коли підходили до фотостенду, розуміли, що це – горе. Але у нас не було й гадки, що ця війна настільки глибоко торкнеться кожного із нас. 24 лютого ми подорослішали. Ми зрозуміли, що не лише ми направляємо воїнів на війну, а що і нас можуть бомбити», - сказав духівник.

Він зазначив, що нині на Волинь долітає не лише голос війни. Ми всі сьогодні стаємо захисниками своєї країни.

«За що війна? Про що війна? З приводу чого війна? Тверезіємо з часом, але довго. Руський мір, який прийшов на Україну, йшов захищати російськомовних. Але вони «утюжать» саме місця з російськомовним населенням. Це воістину священна війна з загарбником. Все, що сьогодні звучить як російське – це ворог. Ви скажете, мовляв, ні, там же і добрі люди є. Але я вам скажу, що я їх не бачу. Зрозуміло щодо тих, хто прийшли зі зброєю. Але як зрозуміти тих мовчазних, зі згоди яких прийшли ці воїни сюди? Це ж чиїсь сини, діти, чоловіки… Чому вони їх сюди направляють? Що вони від нас хочуть? Вони хочуть зробити нас рабами та поневолити. І ми розуміємо, що Росія – це ворог: і фізичний, і духовний, і церковний. Такі добросусідські стосунки – це ворог самої правди», – наголосив владика.Священник зазначив, що наші Герої помирають за українську, свою землю. В українців немає болю донецького чи волинського, цей біль – загальноукраїнський. Страждає мирне населення, а не лише воїни.

«І це не поодинокі випадки. У XXI столітті через дику Росію гинуть сім’ї. Але попри скорботу, радію за нас. Ми скидаємо із себе стару облуду. Ми вирівнюємось і боремося: зі зброєю чи без. І не мають значення ні стать, ні колір шкіри. Ми знаємо, що Україна – це наша батьківщина і ми її будемо захищати, інакше нас знищать або поставлять на коліна. Свобода – це той дар, який Господь дарує нам, щоб ми були щасливими. Але людина не може бути щасливою в ярмі і рабстві. Нас цікавить, коли ж скінчиться війна? Тоді скінчиться, коли ми всі, як один, змінимося. І не в Польщі, не в США, а тут, в Україні та Європі, зрозуміємо, що таке життя і що таке смерть. Нам треба тільки перемогти ворога. Жодного [проміжкового] миру! Перемога, тоді настане мир. Бо проміжковий мир – це стояння на колінах. Зло поки не вб’єш, постійно буде кровоточити. І ось цей недобитий російський ведмідь пішов на нас відкрито, бо не добили. Бо ми занадто м’які. Не швидко перероджуємось. Нам належить це пройти і ми пройдемо», – виголосив духівник.Владика зауважив, що сьогодні ховаючи цього воїна, розуміємо, що нема чужого болю – це наш біль.

«Стоячи біля його труни, ми скажемо: «Тебе із честю поховаєм! І підемо в бій нищити ворога, щоб він на століття боявся сюди йти». Треба дати таку відсіч, щоб на пів тисячі років вони про нас забули. Хай Господь береже воїнів, які сьогодні нас захищають і береже Україну. Багато буде похоронів, але ми поховаємо їх усіх з честю. І підемо в бій, щоб зло, яке на нас посунуло, знищити під корінь», – акцентував священнослужитель.

Владислава відспівають у Кафедральному соборі Святої Трійці та поховають на кладовищі у селі Несвіч.