Росія до Волині не дійде: Батальйон «Луцьк» нараховує вже понад 4000 добровольців

Білоруському Радіо.Рація 7 березня він розповів про формування батальйону, перші дні війни та зв’язок із білоруським народом, передає ІА Волинські новини.

Ми сформувалися, щойно у нас почалося перше бомбардування – в ніч з 23 на 24 лютого.

Розкажіть, будь ласка, скільки людей під вашим командуванням у цьому батальйоні, як він сформувався і хто у нього потрапив?

Ми сформувалися, щойно у нас почалося перше бомбардування – в ніч з 23 на 24 лютого, коли бомбили по наших аеродромах. Наступного дня уже почалося формування батальйону. Але в нас ще була громадська організація, утворена у 2014 році після подій, які відбулися на сході України.

Вона була створена для допомоги правоохоронним органам, були різні напрямки діяльності цієї організації. Кістяк був сформований з колишніх воїнів-афганців і інших людей, які служили, які патріотично налаштовані. Молоді було чимало. І, коли все відбулося, ці перші бомбові удари, був поданий сигнал – і люди почали збиратися. Коли я анонсував і давав інтерв’ю «Волинським Новинам», у нас було дві тисячі людей. На сьогоднішній день – чотири тисячі. Ще трохи – і ми дійдемо до дивізії.

Думаю, найближчим часом ми можемо утворити дивізію, тому що іде злагодженість, відпрацювання, і в різних районах нашої області йде нарощення ресурсів і техніки. Все прибуває і ми формуємось, відпрацьовуємо злагодженість. Ось така ситуація на сьогодні.

Постійно надходить інформація, що великий потік біженців іде через українсько-польський кордон. Польща прийняла більше мільйона українців. Але є і зворотній рух – громадяни України повертаються на Батьківщину, уже, здається, там більше 50 тисяч. Чи є у вас такі ж добровольці, які потрапили у ваш батальйон з-за кордону?

Думаю, це не буде військовою таємницею, коли я скажу: на сьогодні до нас вже повернулося 160 тисяч. В основному ось як все відбувається: жінок і дітей довозять до кордону, пересаджують у свої машини і всі чоловіки повертаються у стрій, тому що є різні категорії мобілізації, і усі повертаються. Вчора, наприклад, повернулись з французького легіону перших триста чоловік. Усі хлопці, які служили по два терміни у французькому легіоні, громадяни України. Вони одразу формуються і йдуть уже на передову.

Мені як білорусові також цікаво запитати, чи є білоруси у вашому добровольчому батальйоні?

У нашому немає, а в українських підрозділах є. Ви ж розумієте, у нас прикордонна область, в нас дуже багато братських зв’язків з білоруським народом, є брати, сестри, двоюрідні, троюрідні, зяті, свати. Це усе дуже тісний зв’язок. Це ж вікова історія. І я думаю, що дружній білоруський народ ще долучиться до боротьби з нашими окупантами.

Але разом з тим ви чекаєте вірогідного удару з Бресту. Чи можна довіряти словам Лукашенка, що білоруський народ не буде брати участі у цій війні?

Ми володіємо оперативною обстановкою. Так, наші ЗСУ стоять, чекають цього нападу. Адже ми розуміємо внутрішню ситуацію у вашій країні. Стоять чеченські підрозділи навпроти нашої сторони, стоїть штурмова бригада. Є вірогідність, що вони хочуть якусь провокацію дочекатися. Наприклад, щоб зайшла якась розвідгрупа з боку Білорусі, зробила пару пострілів з боку України і під цим приводом вони можуть рушити у наш бік. Вони – майстри провокацій.

І що будете робити, якщо таке буде?

Ми, звісно, звертаємось до здорового глузду людей. Але якщо на нас нападуть – ми будемо захищатися усіма силами й засобами, які в нас є.

Ви згадали перший день, коли був ракетний удар. Чи є інформація, звідки він був нанесений?

Ми знаємо, що це була крилата ракета. Було п’ять крилатих ракет, які вдарили по інфраструктурі.

Яка сьогодні ситуація на Волині, порівняно зі сходом тут спокійно?

У нас контрольована ситуація, немає мародерства чи інших випадків. Організована допомога біженцям, всіх селять, обігрівають, годують. Кому потрібна допомога – допомагаємо. ЗСУ, поліція працюють в режимі воєнного часу. Але життя вже інше. Це війна.

Сирени часто вмикаються?

Щодня. Учора ми чекали нападу, авіаудару. Люди певний час перебувають в укриттях. Це діти, старші люди. В лікарнях спускають пацієнтів на ШВЛ. Це, звісно, велика проблема.

Вони б’ють по житлових будинках, по цивільній інфраструктурі, гинуть діти. Їм не можуть надати допомоги, одна дитина померла від переохолодження, хлопчику в три роки відірвало ногу.

Це жахливо... Який настрій у мешканців Волині? Я читав, що місцеві винахідники роблять катапульти для коктейлів Молотова, чи як вже їх називають «бандера-смузі».

У нас народ з видумкою, готуються. Все це було ще з 2014 року. Ми, думаю, рекордсмени по коктейлях: забито все, що можна, цими пляшками, на усіх напрямках.

Зеленський говорить про закриття неба. Як ви це прокоментуєте? Чи може це зіграти серйозну роль?

Це найважливіша оперативна задача. В нас багато атомних об’єктів. Біля нас Рівненська АЕС, на Запорізькій АЕС були проблеми. І це проблема всієї Європи, і навіть нашого агресора, який робить такі теракти. Наша обласна рада проголосувала за послання до Байдена і інших світових лідерів з проханням закрити небо. Вони ж не по військових об’єктах стріляють, а громлять лікарні, садочки, вони методично розносять школи. Ми ловимо диверсантів з радіобуями. Сьогодні нам вдається вдало їх нейтралізувати. Закриття неба дасть нам можливість займатися іншими справами.

Але НАТО каже, що це призведе до ескалації, що почнеться Третя світова.

На сьогоднішній день армія РФ – це не друга армія світу, вона велика, але не друга. Думаю, військові фахівці окреслять їй місце. Я думаю, пройде кілька днів і вони (світові лідери, – ред.) ухвалять потрібне українському народу рішення. Нам колись генерали Бундесверу давали три години на знищення нашої авіації, але нічого не вийшло.

Чи ви хотіли б звернутися до військових і мирних мешканців Брестчини? Тим більше, що Брест – місто-побратим Луцька.

Браття-білоруси, ми з вами ніколи не ворогували, ми нічого у вас не відібрали. У нас з вами вікова дружба і багато традицій, ми дуже схожі. Я розумію, яка ситуація всередині країни і під яким гнітом ви перебуваєте. Але якщо у вас є можливість – я б вам не радив іти сюди зі зброєю. Приходьте до нас, ми вас захистимо і разом битимемо ворогів нашої Батьківщини.

Аляксандр Тывадар – кіраўнік батальёна аператыўнага рэагавання «Луцьк», падпалкоўнік распавядае пра фармаванне батальёна, першыя дні вайны і сувязь з беларускім народам.

РР: Распавядзіце, калі ласка, колькі чалавек пад вашым камандаваннем у гэтым батальёне, як ён сфармаваўся і хто ў яго трапіў?

Аляксандр Тывадар: Мы сфармаваліся, як толькі ў нас была першая бамбёжка, у ноч з 23 на 24 чысла, калі бамбілі па нашым аэрадроме. На другі дзень ужо пачалося фармаванне батальёна. Але ў нас яшчэ была грамадзянская арганізацыя, якая яшчэ была ўтвораная ў 2014 годзе пасля тых падзеяў, якія адбыліся ў нас на ўсходзе Украіны. Яна была створаная дзеля таго, каб дапамагаць праваахоўным органам, былі розныя накірункі гэтай арганізацыі, касцяк быў сфармаваны ў асноўных з былых воінаў-афганцаў. І астатніх людзей, якія служылі, якія патрыятычна настроеныя. Моладзі было шмат. І, калі вось адбыўся гэты першы бомбавы ўдар, быў дадзены сігнал, і людзі пачалі збірацца. Горад невялікі, усе адзін аднаго ведаюць, вобласць у нас таксама невялікая. І пачаў фармавацца гэты батальён. Калі я анансаваў і было дадзенае інтэрв’ю нашым «Валынскім навінам», у нас было дзве тысячы, на сённяшні дзень – чатыры тысячы. Яшчэ крыху – і мы дойдзем да дывізіі, таму што мы кадравы склад развіваем на базе, згодна пастанове нашага ўраду развіваецца гэта ўсё. Думаю, што бліжэйшым часам мы можам утварыць дывізію, таму што ідзе зладжанасць, адпрацоўка і па розных раёнах нашай вобласці, і ідзе назапашванне рэсурсаў, тэхнікі. Усё ў нас прыбывае, мы фармуемся і адпрацоўваем зладжанасць. Вось такая сітуацыя на сёння.

РР: Пастаянна прыходзіць інфармацыю, што вялікі паток бежанцаў ідзе праз украінска-польскую мяжу, Польшча прыняла больш за мільён уцекачоў з Украіны. Але ёсць і адваротны рух – грамадзяне Украіны вяртаюцца на Радзіму, ужо, здаецца, там больш за 50 тысяч. Ці ёсць у вас таксама такія добраахвотнікі, якія трапілі ў ваш батальён, вярнуўшыся з-за мяжы?

Аляксандр Тывадар: Думаю, што гэта не будзе ваеннай таямніцай, калі я вам скажу: на сёння ў нас ужо вярнулася каля 160 тысяч. У асноўным, як усё адбываецца: жанчын і дзяцей давозяць жа мяжы, перасаджваюцца ў свае машыны, і мужчыны ўсе вяртаюцца ў строй, таму што ёсць розныя катэгорыі мабілізацыі, і ўсе вяртаюцца. Учора, напрыклад, вярнулася з французскага замежнага легіёну першыя трыста чалавек. Усе хлопцы, якія служылі па два тэрміны ў французскім замежным легіёне, грамадзяне Украіны. Яны адразу фармуюцца і сыходзяць ужо на перадавую.

РР: Мне як беларусу таксама цікава запытацца, ці ёсць беларускія добраахвотнікі ў вашым складзе?

Аляксандр Тывадар: У нашым няма, а ва ўкраінскіх падраздзяленнях ёсць. Вы ж разумееце, у нас памежная вобласць, у нас вельмі шмат брацкіх сувязяў з беларускім народам, ёсць родзічы, браты, сёстры, стрыечныя, траюрадныя, зяці, сваты. Гэта ж усё вельмі цесна звязана і пераплецена. Гэта ж векавая гісторыя. І я думаю, што сяброўскі беларускі народ яшчэ далучыцца да барацьбы з нашымі акупантамі.

Читайте також: Депутати Луцької міськради погодили кандидатуру командира добровольчого формування міської територіальної громади