Сергій Годлевський воює і зі зброєю, і словом.
Волинський воїн-історик про сучасну Україну: «Кожен метр нашої землі має даватися ворогу його кров’ю»
Сергія Годлевського волиняни знають як неймовірно патріотичного чоловіка. Родом він із Горохівщини. За фахом історик, краєзнавець. У мирний час опікувався відновленням могил українців, загиблих на території Польщі під час Волинської трагедії. Після окупації Росією Східної України пішов добровольцем в зону ООС, а нині він знову в лавах Збройних сил. У соцмережі чоловік ділиться своїми роздумами про нашу дійсність, називаючи їх «З окопного зошита», і при цьому впевнено стверджує: «Ми вже перемогли в цій війні»
«Дорога Українська родино! Брати і сестри. Настав час виходу нашого із «каїнових братніх обіймів». Ми стаємо вільними.
Ми вже перемогли в цій війні, Путін такого не чекав, не чекали цього пси кадирівські, не чекали лукашенківські гниди — їх всіх чекає смерть і ганьба…
Все життя своє я мріяв про вільну, самостійну, соборну Українську державу. Я її побачив. Я побачив українських воїнів і побачив українську націю.
Від усього цього стискається серце. Від радості і гордості…
Так, я мрію побачити своїх внуків, розповісти і навчити їх української історії, я дуже люблю молодь і люблю їм розповідати історію, я люблю свою маленьку батьківщину — село Галичани і село Лобачівку, люблю свій древній Луцьк з його могутнім замком, люблю синьооку Волинь і люблю Україну, люблю своїх людей, люблю сестру, маму, племінників і племінниць…
Дуже люблю своїх дорогих синів — Остапа і Ярему…
Якщо мені тепер судилося сповнити найвищий наказ, то приймаю і сповню його з великою честю, бо це був мій сенс життя.
Але найбільше я люблю Бога і найріднішу Україну…
І якщо мені тепер судилося сповнити найвищий наказ, то приймаю і сповню його з великою честю, бо це був мій сенс життя.
Звертаюсь до вас, мої побратими і посестри. Пам’ятайте: кожен метр нашої землі має даватися ворогу його кров’ю, кожен будинок і закуток стати пасткою, кожен сантиметр — вогненним рубежем.
А коли все закінчиться, вичистіть всю наволоч, яка пригрілась і принишкла в Україні: продажних суддів, прокурорів, іншу шваль. Пам’ятайте тих, хто з вами зараз поруч, коли важко… Шваль вилізе фотографуватись, коли буде перемога, коли треба найти тепле місце, гоніть їх…
Тоді буде Україна. Така, про яку ми всі мріємо.
Запам’ятайте: так народжується Нація, так народжується історія…
І її розкажуть майбутнім поколінням…
Можливо, інші історики, молодші, а може — ми, ті, що її писав…
І ще одне. Ми «зустрінемо» їх і ви «зустріньте». Не вірте нікому ні про яку здачу і складання зброї. Ми її не складемо…
Слава Україні!
