Ростислав Кушнірук: «Вірю твердо, що ми вистоїмо з Божою допомогою!».
Керівник легендарного волинського хору «Посвіт» Алла РАЙТЕР: «Мої бандерівці рвуться діяти»
Статтю про незрівнянну за своєю суттю народну аматорську хорову капелу «Посвіт» я підготувала ще до війни. Здається, тисячу років тому. З Аллою Райтер говорили про її колег, неймовірних патріотів, які, попри поважний вік, піснею «несуть дух волі» навколишньому люду. Пані Алла сказала тоді, що ще має щось змінитися у свідомості наших людей, бо так дивно, що на Сході гинуть воїни, а тут салюти й веселощі… Як видається, на поріг змін нас виштовхали примусом, але морально ми готові
Московські зайди частенько люблять повторювати, що рятуватимуть нашу землю від націоналістів, бандерівців. А в «Посвіті», скільки він існує (з 1990 року), думають, що Україна процвітатиме тоді, коли владу матимуть істинні патріоти, як на вузьколобе розуміння окупанта, то саме бандерівці. Ті, для кого Україна – над усе. Алла Райтер каже, що й репертуар колектив сформував саме з таких мотивів: щоб люди знали історію, своє коріння, не забували лицемірство і злобу «червоних окупантів» та цінували волю.
Ділиться, що й зараз дуже «рвалися її бандерівці» виступати біля театру, де діє волонтерський центр. Однак зорієнтувалися, що насправді сьогодні усі на дуже великому патріотичному підйомі, тому й собі долучилися до добродійності.
Пані Алла переповідає: «Носимо речі, продукти. Хто що може. Поспустошували свої пенсійні карточки. В кого діти за кордоном — там збирають гуманітарні вантажі, передають. Є хористи, у яких діти у війську, внуки. Тож націлені на волонтерство й часто молимося: за наші Збройні сили, за мирних людей, за усіх! Навіть за ворогів, за білорусів… Над усе надіємося, що перемога буде близькою!»
Засновник і багаторічний виконавець капели Ростислав Григорович Кушнірук, який скуштував сибірського хліба як репресований, сьогодні повторює таке: «Треба мені окуляри, щоб приціл добре бачити».
Засновник і багаторічний виконавець капели Ростислав Григорович Кушнірук, який скуштував сибірського хліба як репресований, сьогодні повторює таке: «Треба мені окуляри, щоб приціл добре бачити». А тоді додає, що роки таки не ті. За свої 90 з гаком, каже, вдруге довелося зустрітися з окупантом: «Боляче дивитися, що та путінська нечисть лізе на нашу Україну. Вони були і є: Леонтовича, автора всесвітньо відомого «Щедрика» (а цей твір «Посвіт» виконує божественно! – Авт.) убив кадебіст, а тепер хочуть знищити наших козаків! Хіба спокійно можна дивитися, як херсонці там під дулами автоматів відстоюють Україну?!».
У Ростислава Кушнірука стільки історичних паралелей! Він згадує, як кадебісти хотіли піймати повстанців у селі Небіжка поза нинішнім Луцьким аеродромом. 24 лютого саме там, у ще сонному місті, падали снаряди, а в минулому столітті поблизу товклися окупанти того ж роду-племені. «Уявіть собі, – підхоплює пан Ростислав, – дівчина… з українським прапором вийшла, гукнула: «Ми гинемо за Україну» – й пішла в палаючу клуню… А тепер хлопець підриває міст перед ворожою нечистю і гине сам… Я так співчуваю і так захоплений, що молоді ідуть з готовністю віддати життя за Україну. Вірю твердо, що ми вистоїмо з Божою допомогою!».
Читайте також у нас: «Олександр Оксанченко загинув у повітряному бою, викликаючи вогонь на себе (Відео)».
