Як підтримати дітей у час війни

1. Бути поруч. Пам’ятайте: ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої присутності і любові — це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч — це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом — де б ми не були: вдома у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, про уважність і турботу… І водночас про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. Бути прикладом. Більшість способів давати собі раду, вміти долати виклики передаються дітям через спостереження і наслідування, як із цим вдається впоратися нам. Тож важливо усвідомлювати це. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… Звісно, це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом, бо стійкість не означає ніколи не падати, це значить вставати знов і знов…

3. Спілкуватися. Це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні — на макрорівні як народу, і на мікрорівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до них, з урахуванням їхньої здатності, бажання і потреби розуміти. Це також означає слухати, що говорять вони, і навіть те, про що вони мовчать… І відповідати — як можемо — бо не завжди ми знаємо відповіді, і в цьому теж важливо бути чесними. Це не значить втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою, сповненою болю і втрат. Але маємо передати їм віру, що з Правдою ми неминуче переможемо і наша країна буде вільною й щасливою!

Ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування, але час — безцінний, і ми маємо жити. Хай там що — маємо ЖИТИ.

4. Задіювати. Ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування, але час — безцінний, і ми маємо жити. Хай там що — маємо ЖИТИ. Звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах — треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі, в дорозі, — це і вчитися, і малювати, й читати або слухати казки, гратися (у різні способи, а не лише в телефоні), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом тощо. Корисна діяльність приносить добрі плоди, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. До того ж вона важлива не лише дітям, але й нам, дорослим…

5. Відновлюватися. Це випробування забирає чимало нашої енергії, тож ми потребуємо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили, — як заряджання телефону: коли стрес більший, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоб у режимі дня дітей були і сон, і їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т. д.) і що нагадуватиме їм у ці темні часи про те, що є Світло — правди, любові, мужності — і це Світло неминуче переможе…

P. S. Дослідники кажуть, що діти, стикаючись із випробуваннями, не обов’язково мають психологічні проблеми, а навпаки — можуть демонструвати «посттравматичне зростання» і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими — наші діти!

За матеріалами проєкту Центр здоров’я та розвитку «Коло сім’ї», Інституту психічного здоров’я Українського Католицького Університету.

Читайте також у нас: «Російський журналіст назвав єдину людину, до якої прислухається Путін​».