А військовий однострій одягнути – слабо? «Фуркне з купідонів потеруха, коли свисне куля біля вуха...» Ліна Василівна Костенко, як завжди, в точку!
Про волинських депутата Івахіва і дипломата Мартиняка: «Їм не дано бути українцями, патріотами, вони патріоти своєї кишені…»
Як ви особисто сприйняли інформацію, що цими днями двоє відомих волинських багатіїв — діючий нардеп від партії «За майбутнє» Степан Івахів і екснардеп, а нині почесний консул Литви в Луцьку Сергій Мартиняк (обоє на фото) — намагалися через пункт пропуску «Устилуг» виїхати за кордон із величезною сумою грошей (йшлося про задекларовані 310 і 400 тисяч доларів відповідно), але отримали відмову?
Андрій БОНДАРЧУК, народний депутат Верховної Ради України І скликання, Почесний громадянин Волині, Луцька і рідного села Сереховичі Ковельського району (м. Луцьк):
– Нічого, окрім глибокого презирства й обурення, цей факт у мене не викликає. Мародери у новітньому вимірі. Сподіваюсь, що виборці, які обирають цих людей у теплі крісла, нарешті прозріли і побачили, чим займались ці «благодійники», які на мільйони гривень вкладників Західінкомбанку, відібраних у них, стали олігархами і замилювали очі виборцям дріб’язковими подачками. В судових справах Луцька є достатньо доказів, але ж ці мародери не понесли ніякої кари за грабунок вкладників.
У тяжкий, вирішальний для України час ці зрадники народу хотіли дременути за кордон з валізами доларів. Їхнім виборцям слід негайно прив’язати їх до стовпа, як це робили з мародерами в Луцьку та Нововолинcьку, і судити козацьким судом. А потім — офіційним. Адже вони гірші за тих, то грабує магазини. Кошти, які вони везли, слід вилучити у рахунок держави, майно, нажите нечесним шляхом, — теж. Весь світ, тим більше українці, допомагають нашій армії, підтримують морально. А тут… Ще на початку цієї війни я перерахував свою місячну пенсію на рахунок українського війська, мене підтримала група народних депутатів України І скликання. Вони звернулись до нардепів усіх скликань зробити те саме, а діючих народних обранців — передати туди місячну зарплату.
Наша армія, населення показують небачений героїзм. Ми неодмінно переможемо віковічного ворога, буде у нас свій День Перемоги над московією у цій священній вітчизняній війні.
Читайте також у нас: «Волинські олігархи Степан Івахів та Сергій Мартиняк намагалися покинути Україну».
Микола ТАРАСЮК, батько Героя Небесної сотні Івана Тарасюка (с. Залісоче на Ківерцівщині):
— З обуренням — а як інакше?.. Моя думка така: це зрада — покидати країну, коли вона в небезпеці, а ти, чоловік, який може бути мобілізований, шукаєш теплішого місця. Тим більш, що мова йде не про простих, як ми кажемо, людей, а дійсного та колишнього нардепів. Їм треба було брати зброю й іти захищати Україну чи записатися в територіальну оборону, як це багато хто зробив.
У цьому наша біда, думаю, що частина виборців віддає свої голоси за гречку чи за якусь матеріальну допомогу, надану в соціальній сфері. От і маємо: ті, кому довіряли, хто мав приймати ефективні закони, аби нам усім жилося краще, передовсім жили власними інтересами. Збивали капітал і, певно, мали завчасно «запасний аеродром», щоб втекти з України, коли її нищитиме ворог.
Їхнім виборцям слід негайно прив’язати їх до стовпа, як це робили з мародерами в Луцьку і Нововолинcьку, і судити козацьким судом. А потім – офіційним.
Володимир КАРПУК, народний депутат України V та VІ скликань (м. Луцьк):
– Новина мене не здивувала. Це — поведінка багатьох тих, кому гроші і влада давно засліпили розум. Отут можна згадати біблійну історію про золотого тельця. Цих людей не перевиховаєш, їх не зміниш. Їм не дано бути українцями, патріотами, вони патріоти своєї кишені. І вся їхня попередня діяльність, «благодійність» була спрямована тільки на те, щоб дурити людей і отримувати ще більші бариші. Це властиво і багатьом іншим. Список неповний. Є ще 28 народних депутатів, які за кордоном на сьогоднішній час і з яких треба створити штрафний батальйон. Плюс медведчуки, пінчуки та інші. Треба жорсткі умови до таких людей, до отих шуфричів… Має бути принципова юридична, кримінальна, політична і моральна оцінка таких дій.
Лариса ШЕНДИБИЛО, лікар-акушер-гінеколог Луцького клінічного пологового будинку (м. Луцьк):
— Я дуже негативно ставлюся до тих чоловіків, які в час війни намагаються відсидітися десь у тихому й затишному місці. А особливо обурює, коли боягузами-щурами стають народні депутати, високопосадовці, люди з величезними статками, які тікають за кордон. І, на жаль, ідеться не тільки про представників сумнозвісної ОПЗЖ, а й про наших земляків, яким волиняни висловлювали свою довіру. Вважаю їх зрадниками, що зганьбили не тільки себе, а й своїх дітей та онуків. Такі олігархи, які розбагатіли у великій мірі за наш із вами рахунок, могли б скинутися й купити для Збройних сил України військовий літак чи іншу вкрай потрібну нашим захисникам техніку. Але вони звикли замилювати очі виборцям дрібними подачками і так само чинять у час війни. Тому гріш їм ціна. Сьогодні бачимо, хто ким є. Справжні чоловіки жертвують життям, відстоюючи Україну, а покидьки дбають тільки про власну шкуру.
Тарас ЩЕРБЛЮК, депутат Волинської обласної ради (м. Горохів):
— Цей випадок — то велика прикрість для всіх, хто вибирав депутатів Верховної Ради України. Замість того, щоб скоординувати громади до дій проти спільного ворога — фашистської росії, нардепи не лише залишили рідну країну в найважчий час війни, а ще й намагалися вивезти з її території великі суми грошей.
Соромно перед світом. Як нардепи мають дивитися людям у вічі? І тепер, і невдовзі, коли український народ здобуде перемогу в цій війні… Але то вже їхні проблеми. Наразі в кожного щирого українця є дуже багато справ. З нами правда, тому все буде так, як ми мріємо!
Богдан ШИБА, луцький міський голова 2006–2010 років (м. Луцьк):
— Мене це не здивувало, але викликало запитання: «Скільки ж можна?». Навіть війна, біда, яка прийшла в кожну хату, нічому не вчить цих людей. Це урок суспільству, щоб на наступний день після перемоги дати оцінку кожному. Це навіть страшно. Прості люди воюють, віддають останнє на оборону, а вони вивозять гроші та втікають, як щури. Інакше, ніж зрада Вітчизни, такий вчинок не можна назвати. А це кримінальний злочин.
Микола БІЛЬШЕВИЧ, бард, волонтер, боєць тероборони (м. Луцьк):
— Це має стати сигналом для виборців, які за них голосували й за ними йшли. Такий вчинок показує, що Україна цим особам потрібна лише для заробітку чималих статків, а все їхнє «меценатство» — це плата за можливість збагачуватися. Я думаю, що довіра усіх виборців до цих людей зруйнована вщент. Натомість її отримали ті, хто залишається тут і воює без огляду на обсяг власних заощаджень, любить Україну. Нині відбувається очищення держави не лише від відвертих зрадників, а й від усіляких пристосуванців.
Це має стати сигналом для виборців, які за них голосували й за ними йшли.
Данило ПОШТАРУК, директор — художній керівник Волинського академічного обласного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України (м. Луцьк)
— Коли чую про таке, мене це так злить! Добре, що Закон один для всіх, хоч вони до того не звикли… Для тих скоробагатьків совість — чуже поняття. Вважаю, що це люди, які збагатилися за рахунок того, що інші збідніли. Їм незрозуміло, що за гроші не можна купити все і вся! Виїздять за кордон старенькі, немічні, мами з дітками, бо їхнє життя треба берегти. А ви відчуйте життя таке, яким всі громадяни України живуть. Дайте щось із того, що маєте, Україні! Здоровий чоловік, один і другий! Бери автомат — іди в тероборону! От мій внук у Києві пішов, хоч і не тримав зброї! І була можливість виїхати — не захотів категорично! А то здорові мужики! Я в свої 85 автомат не візьму (і не вмію тримати) — то сокиру: хоч одного російського фашиста та зустріну, як дійде. Хоч і міг виїхати: стільки друзів у Польщі маю, нагород і звання заслуженого діяча культури Польщі!
Від кого ж вони втікають?! Землю свою треба захищати!
Від кого ж вони втікають?! Землю свою треба захищати!
Олеся КОВАЛЬЧУК, громадська діячка, заслужена вчителька України (с. Жидичин)
— Звістку щодо виїзду сприймаю як вияв крайнього негідництва і водночас скидання овечої шкури зі свого вовчого нутра. Хижацька сутність олігархів певного штибу, що привчилися паразитувати на патріотизмі нації, — одна з причин сучасної кровопролитної трагедії. Подвійну мораль українських скоробагатьків було добре видно путінським спецслужбам, і вони зробили висновок, що у нас не буде кому чинити спротиву.
Стаючи свідком підлих комерційних оборудок ненажер, замаскованих під українолюбів, романтично налаштована молодь важко травмувалася морально і їхала за кордон у пошуках адекватного способу заробітку. Як учителька з багаторічним стажем знаю немало таких гірких сюжетів: стільки інтелектуальної потуги, яка мала б піти на благо України, втратилося в роки незалежності. Тепер ці вимушені емігранти на мітингах волають до громадськості всього світу про підтримку нашої держави. Віриться, що невдовзі вони перетнуть кордон у напрямку, зворотному щодо маршруту наших «супердепутатів» із Волині — й ми переможемо остаточно! n
Бліц провели Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Катерина ЗУБЧУК, Василь УЛІЦЬКИЙ, Олег КРИШТОФ, Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
Читайте також у нас: «Дейвідас Шемберас: «Тимощук як людина виявився гімном»».
