Людмила Зектер досі здригається від страшних спогадів.
Волинянка, яка врятувалася з пекла: «Коли випав сніг, люди повибігали і збирали його в що могли, бо вже закінчувалися запаси води…»
«Молюся за тих, хто залишився у тому пеклі в Бучі»
Людмила Зектер, яка на Волинь повернулася з Київщини, тривалий час працювала педагогом у Благодатному, Нововолинську. Десять літ очолювала службу в справах дітей Нововолинської міської ради. Сім років тому переїхала на Київщину, в місто Ірпінь, працювала у ЦНАПі Бучацької міської ради
Перший день війни застав її дорогою на роботу. Про напад росії повідомили рідні. А підтвердилася страшна звістка через деякий час вибухами з боку Гостомеля. Ось її тривожні спогади:
– Ми відчули війну найперші. Відразу зрозуміли, що велика біда — поруч. Увечері 24 лютого ще з однією сім’єю вирішили добиратися на Волинь. Перед очима постала дорога війни — назустріч рухалися наші військові колони. А ми — у суцільному потоці машин, які прямували на захід. Обмаль пального, вибухи, страх. Доводилося об’їжджати польовими, менш наповненими, дорогами. Таке страхіття важко було побачити навіть у найжахливішому сні! Виснажлива 12–годинна поїздка привела в рідний Нововолинськ.
Намагаюся і тут підтримувати зв’язки з тими, хто залишився у тому пеклі в Бучі. Молюся за них. Спілкуємося через фейсбук. Листування розпочинаємо о 6–й ранку і закінчуємо пізно ввечері. Мені важко переглядати знімки, які надсилають знайомі, що живуть у підвалах. Більшого цинізму й жорстокості щодо людей, тотального безглуздого знищення житлового фонду, комунальної інфраструктури важко уявити.
Намагаюся і тут підтримувати зв’язки з тими, хто залишився у тому пеклі в Бучі. Молюся за них.
Після невеликої паузи пані Людмила каже:
– Буча — місто добрих людей. Прикрашене квітами, у ньому найбільший і найкрасивіший парк України. Тут проходило багато всеукраїнських і міжнародних фестивалів. Місцеві мешканці завжди відзначалися людяністю, милосердям і співпереживанням. Варварам прощення не буде. Буча і бучанці стали разом із солдатами ЗСУ неприступною фортецею, яку ворогу не здолати.
… Три дні тому в Бучі випав сніг. Люди радісно вибігли на вулиці з підвалів, де провели перед тим кілька днів, збирали його в що могли, бо вже закінчувалися запаси води. Хіба це не звірство?
Людмила Зектер разом зі своїми друзями-переселенцями, яким дала прихисток, у селищі Благодатному ліплять вареники для бійців. Для наближення нашої перемоги.
До речі, її син Артем свого часу у складі 14–ї бригади боронив східні рубежі. На жаль, він трагічно загинув…
Роксолана ВИШНЕВИЧ.
Читайте також у нас: «Мер Луцька закликав всі магазини і торгові центри пускати під час тривоги людей всередину (Відео)».
