Пройшла крізь пекло: біатлоністка збірної України ледь не загинула під час бомбардувань Чернігова (Відео)

Біатлоністка національної збірної України Дар’я Блашко від початку війни перебуває в епіцентрі жахливих подій – у Чернігові. У своїх соцмережах біатлоністка розповіла про пережите

– Всім привіт! Я знаю багато хто вже «прокинувся» і вони зрозуміли, що відбувається, але є ще досить велика кількість людей, які думають, що всі фото та відео з 2014 року, що це постановки та фейки. Але ось, що відбувалося зі мною за останні дні.

Спочатку ми жили у підвалі на лижній базі у Чернігові. Навколо, звичайно, стріляли, але там було досить безпечно до певного часу. Незабаром нам довелося дуже швидко зібрати речі та поїхати в інше місце. Нас прихистили люди, які жили з нами разом у тому підвалі. У них було не дуже безпечно, але прямих загроз ще не було. Першим дуже поганим дзвіночком став звук зниження літака над тим районом, де ми знаходилися. Близько 4 ранку. Це страшно. Страшно тому, що ти не чуєш звуку, коли бомба скидається. І ти не знаєш, чи залишишся ти живим через 5 секунд. Нам пощастило того разу.

Це страшно. Страшно тому, що ти не чуєш звуку, коли бомба скидається. І ти не знаєш, чи залишишся ти живим через 5 секунд. Нам пощастило того разу.

Але щастя тривало недовго. Цього ж дня російська армія, яка досить неподалік стоїть, почала обстрілювати район, де ми жили цей час. Було зруйновано кілька будинків, сарай, уламки від якого просто наскрізь «прошили» металевий корпус машини мого тренера (Можете бачити це на останньому відео). У великій кількості будинків вікна винесло ударною хвилею. У тому числі й там, де нам дали притулок. І ми всі разом перебралися в інший будинок, де був хороший льох, який витримає удари. Дев’ятеро людей, включаючи одну дитину ночували у льоху розміром приблизно 2х3. На це було байдуже. Живі і добре.

Але цим нещастя цього району не закінчилися, а як виявилося, тільки починалися. Вранці наступного дня з тих самих позицій вони обстрілювали місто, але в обід знову перейшли на наш район. Тепер були запальні бомби майже впритул, бо час від пострілу до влучення був мінімальним для будь-якої реакції. Навіть впасти «обличчям у підлогу». В цей час ми допомагали заклеювати вікна в іншому будинку. І це певною мірою нас врятувало, бо саме в цей будинок снаряд не прилетів. Але навколо все просто палахкотіло. Частина людей залишилася у льоху іншого будинку. Вони випадково зрозуміли, що будинок горить і, на щастя, встигли вискочити. Але одна жінка дуже обгоріла.

У цих людей не стало дому буквально за секунди. Поруч стояла машина тренера і слідом за будинком снаряд прилетів точно в неї. На відео навіть не одразу зрозумієш, що там взагалі була машина. Не пощастило людині, яка знаходилася неподалік під час обстрілу. Її вбило уламками. Його видно на відео, він лежить поряд зі стовпом. Ми знаємо і про інші втрати від прямих влучень у будинки. Дуже багато сімей залишилися без будинку просто тому, що ненаситна тварюка цілеспрямовано стріляла в будинки.

Там не було армії, там не було військової техніки, там не розташовуються військові об’єкти.

Там не було армії, там не було військової техніки, там не розташовуються військові об’єкти.

Залишатися було небезпечно. У кого були машини, забирали інших людей і поїхали в сховище. Ледве встигли знайти притулок у сховищах міста до початку комендантської години. Спали на піддонах у підвалі без світла. Тому що в місті практично ніде не було ні світла, ні газу, ні води, ні стільникового зв'язку. Мінімум тиждень.

Чекали на зелений коридор, але тягнути вже було пізно. І до того ж зелений коридор взагалі не забезпечує безпеку. Частину з них було обстріляно. Вирішили ризикувати самі. Виїхали.

Віримо, що Україна вистоїть, бо армія сильна духом та професійна. Народ розлютили, але не залякали. Багато людей об’єдналися та допомагають одне одному. Є й ті, хто заробляє на чужому горі. Але на чужому нещасті свого не збудуєш...

Дивимось шокуюче відео від Дар’ї Блашко:

Читайте також у нас: «Вішайтесь, москалі, бо стріляє «бандерівка» Настя неймовірно швидко і влучно! (Відео)».