Подвиг танкіста, представленого до звання Герой України, за бої під Барвінковим

Подаємо його допис повністю.

«Сьогодні рівно місяць як російські війська намагаються проломити українську оборону із Балаклії у районі Ізюм-Барвінкове, та захопити цей ключовий комунікаційний вузол. Це один із напрямків основного удару ЗС РФ, які намагаються оточити українські війська на Донбасі. Кожного дня російська артилерія, авіація та ракети намагаються уразити наші позиції або просто знищують населені пункти, а потім починаються танкові атаки.

 Важко описати щоденний масовий героїзм наших воїнів, бо у цій війні нема тилу - загроза повсюди, удари повсюди, ракети б’ють по тилах як і по передовій, але люди виконують бойову роботу, і вже місяць не дають ворогу прорвати наш фронт. Російські війська несуть великі втрати, і один за одним змінюють розбиті частини на нові.

А позавчора, 31 березня, наші десантники у цьому районі знищили групу 10-ї бригади спецназ ЗС РФ з Молькіно, яка отримала завдання - знайти та знищити українських танкістів у цьому районі.

 

Я зустрів командира нашого танкового підрозділу, одразу після бою, в якому він зупинив танкову атаку росіян, і його власний танк отримав пряме влучання. Але якби не фото та рапорт, ніхто б не помітив, що ця людина тільки що дивом врятувалась від загибелі. Він по-діловому та дуже детально планував наступне бойове завдання, без будь-яких емоцій. В цей день командування подало на нього представлення на звання Герой України. А я записав з ним коротке інтервью:

«Я б не хотів, щоб про мене поки що писали, бо родина думає, що я в тилу, далеко від війни, і я не хочу їх зайвий раз хвилювати. Я вже воював в танковому батальоні «Звіробій», пішов на війну в 2014-му, потім демобілізувався, працював у торгівельній мережі. У лютому я зрозумів з побратимами, що війна неминуче почнеться, ми підготували речі та узгодили порядок дій. Тому з першої години вторгнення РФ я знав, що нам робити.

 Ми отримали розконсервовані Т-72, привели їх до ладу, і дуже швидко опинились на Донбасі. І тепер я кожен день беру участь у боях з російськими танками. Мій підрозділ знищив за останні три дні 9 російських танків, бронемашину та вантажівку. Противник має велику перевагу в чисельності, потужну вогньову підтримку, ми відповідаємо постійною зміною тактики, взаємодією, мій підрозділ воює як одна родина, згуртовано. Сьогодні у бою мій танк було пошкоджено. Ми знищили два російських танки, але отримали пряме влучання у башту. Башта вийшла з ладу, але двигну працював. Тому ми підчепили на буксир другий наш танк, якому пошкодило двигун, поклали нашого пораненого десантника на броню, і вийшли з під- вогню росіян. Зараз візьму іншу машину, і завтра новий бій. Ми тут і ми їх не пропустимо».

А позавчора, 31 березня, наші десантники у цьому районі знищили групу 10-ї бригади спецназ ЗС РФ з Молькіно, яка отримала завдання - знайти та знищити українських танкістів у цьому районі. Один з російських спецназівців був поранений, але вижив та розповів усі деталі. Стало зрозуміло, наскільки заважають професійні дії наших танкістів російському наступу.

А поки герой танкіст не отримав заслужене звання, я передав йому найбільш необхідне - машину від волонтера Олександра Місюри.

Прийде час, і ми зможемо показати та розповісти та показати про танкістів набагато більше».

На фото: рештки російського танку, знищеного у бою. Башта нашого танку після влучання російських снарядів. Зброя російського спецназу, який планував засідку на танкістів.