«Мам, а тепер замість росіян – москалі?» Колонка мами 4 дітей
Діти вміють загнати в кут питанням, на яке геть не сподіваєшся
Синові дуже сподобався мультик-казка, що виринув за тим, який він переглядав. Створений він росіянами і озвучений відповідно. Наприкінці – запрошення підписатися на наступні. Ясно, що моє мале страшенно зраділо, що буде щось ще.
Однак я зауважила, що ліпше пошукаємо таке ж, «але рідною мовою, а не москальською». (Такий час, що довоєнний самоконтроль на цю тему автоматично вимкнувся, тож і «попалася»). Моя дитина повернулася з питанням про це за кілька годин:
– Мам, а дядя Володя і тьотя Лєна – москалі?
– Ні, вони українці, які розмовляють російською.
У сина округлились очі. Звучить складнувато. І в дорослому світі теж.
У сина округлились очі. Звучить складнувато. І в дорослому світі теж.
Деякі навіть вважають, що тепер усе, що російською, варто викреслити з нашого життя...
Просто у них нема таких тьоті Лєни й дяді Володі, які ще раніше втікали від війни, розв’язаної москалями на їхній рідній Донеччині. (Спочатку пригощали українських танкістів, які заїхали в тамтешнє містечко, а потім мусили його полишати, рятуючись від вибухів). Ті, хто розмовляє російською, але не москалі…
Малий слухає цю історію, і в його очах з’являється розуміння. Кажу йому, що багато читала російською й один із моїх улюблених фільмів теж на цій мові. Але зараз душа того не хоче.
Пояснюю: «Такий час, що мова є справжньою зброєю. Її треба поліпшувати, шліфувати, щоб вона звучала й сильнішала»…
Ще зважувала, чи сказати ту ж думку якось простіше, але з його погляду зрозуміла, що головне він відчув і прийняв.
Тож ми дивимося, читаємо, слухаємо українською, отою, що калинова. Маєте чим поділитися на цю чи дотичні теми, – пишіть. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО, мама 4 дітей.
Читайте також у нас: «Його дід – військовий, батько – військовий, тесть – військовий, і двоє синів – військові!».