Курси НБУ $ 41.88 € 43.51
Волинський герой знищив до тридцяти одиниць ворожої техніки

Сашко рідко телефонував дружині, але при цьому завжди казав: «Усе буде добре!».

Фото із сайту АрміяInform.

Волинський герой знищив до тридцяти одиниць ворожої техніки

У свої 33 Олександр Лук’янович із Зимного Володимир-Волинського району отримав бажане підвищення, мав чудову дружину, придбав житло, зробив ремонт і вдруге став батьком… Здавалося б, ось він – заслужений комфорт, спокій та сімейний затишок! Живи та радій!

Та саме тоді чоловік рішуче заявив: «Звільняюсь! Іду до війська!». Рішення, м’яко кажучи, усіх шокувало… Дружина плакала та намагалась відмовляти. «Що ти? Броня мене захистить! Та й взагалі я фартовий», – переконував Олександр. Батьків і брата поставив просто перед фактом, прийшовши в гості у військовій формі… «Пишаюсь, синку!» – сказав батько, потиснувши руку, доки мати втирала сльози. Тоді ніхто й подумати не міг, що електрик, який усе життя пропрацював на залізниці, стане танкістом від Бога!

– Це було пів року тому, а здається, що пройшла ціла вічність, – ділиться спогадами Володимир Лук’янович, брат загиблого… – Я сто разів обдумав, чому ж він так вчинив. Але тепер точно знаю: Сашко був занадто справедливим й казав усе часто в лоб. За сміливість і справедливість його усі й поважали. Мабуть, на війні він міг реалізувати ці якості…

Побратими зазначають, що на посаді старшого механіка-водія у роті танкістів Сашко був на сто відсотків на своєму місці.

– В Олександра відразу все виходило, за що не візьметься, – все горить у руках, – розповідають вони. – Він дуже любив свій танк! І не просто любив, а ще й добре знав його й вмів експлуатувати! Та й спільну мову з колективом знайшов із перших днів. Настільки приязну та доброзичливу людину ще спробуй пошукати!

Сашко був занадто справедливим й казав усе часто в лоб. За сміливість і справедливість його усі й поважали. Мабуть, на війні він міг реалізувати ці якості.

Після початку служби Олександр бував удома нечасто, все ротація за ротацією… Обіцяв, що скоро настане такий довгоочікуваний мир і тоді вже вдосталь набавиться з дітками і обов’язково поїде з дружиною відпочивати! Востаннє чоловік був удома на Новорічні свята. На жаль, бажання, яке його рідні загадали під келих шампанського, не здійснилось… Після повномасштабного вторгнення окупантів родина узагалі не знала, де саме воює Сашко. Лиш зрідка телефонував дружині, щоб сказати: «Усе буде добре!». А вона вірила йому як ніколи… Та вперше за понад десять років чоловік не дотримав обіцянки…

… 25 лютого на Київщині Олександр разом з екіпажем знищив до тридцяти одиниць ворожої техніки! Бій тривав більш ніж дві години. Сили противника переважали, та до такого опору, схоже, вони готовими не були. Коли вже відступали під натиском наших військ, налетіла ворожа авіація. Від прямого влучання в танк Олександр загинув…

– Сашко змалечку був активним… Немов поспішав жити… Він завжди говорив про мир в Україні. Шкода, що його так і не дочекався, — додає наостанок брат загиблого Героя. – Та завдяки Олександру й іншим українським воїнам Київ  стоятиме завжди!

Поховали бійця у Володимирі. Після болючої втрати дружина та діти Героя поїхали жити у Польщу, там їм буде безпечніше. Із собою Анна взяла фотографії та нагороди чоловіка, аби завжди їхні діти пам’ятали, який у них був сміливий тато…

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 2 березня 2022 року № 94/2022 солдатові Олександру Володимировичу Лук’яновичу присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ, АрміяInform

У боях за Україну загинули мужні сини Волині:

Дмитро ЧУМАЧЕНКО — командир авіаційної ланки авіаційної ескадрильї в/ч А0959 204 Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна (вона з 2018–го дислокується в Луцьку);

Анатолій ШАПОШНИКОВ — сержант в/ч А0959 204 Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна;

Олександр ПАРФЕНЮК — рядовий, який проходив службу на посаді стрільця–санітара механізованого відділення військової частини А1008;

Микола БУЛАВКА — командир відділення, головний сержант батареї, прапорщик, який мешкав у селі Зачернеччя (уродженець села Черемошна Воля) на Любомльщині;

Михайло ПРИСТУПА — уродженець села Милуші Луцького району, матрос 503–го окремого батальйону морської піхоти;

Андрій МЛИНАР — боєць із села Турівка Володимир–Волинського району;

Василь ЧАЙКА — воїн із села Залужжя Володимир–Волинського району;

Андрій ТРУШ — юний боєць із Любешова, якому було лише 18 років;

Євген АНТАЛОВЦІ — старший солдат, житель Нововолинська;

Олександр ГОРБУНОВ — боєць із Благодатного (Нововолинська міська рада);

Олександр АГАФОНОВ — боєць із Нововолинська;

Віталій АРШУЛІК — рядовий гранатометник механізованого батальйону, житель села Новокотів Луцького району;

Олександр ТОКАРСЬКИЙ — командир стрілецького взводу, житель міста Рожище Луцького району;

Павло ВАЩУК — військовий із села Гірники на Ратнівщині;

Микола КОРНІЙЧУК — кулеметник ДШК, житель села Романів Луцького району;

Анатолій БОГОВІД — боєць із села Піски–Річицькі, що на Ратнівщині;

Віталій КАРПЕЦЬ – боєць із села Кременець Луцького району;

Павло Хомик — військовий–контрактник ЗСУ із Луцька;

Микола КРИВОВ’ЯЗОВ — боєць із села Скригове на Горохівщині;

Микола ТКАЧУК — прикордонник, житель села Новосілки Володимир–Волинського району;

Георгій ПЛІСАК — військовий із Луцька;

Ігор МОДІН — боєць із села Заставне на Іваничівщині;

Олександр ІВАНЮК — боєць із села Бірки на Любешівщині;

Ігор ТРИЧУК — боєць із села Височне на Ратнівщині;

Андрій НАЗАРЕВИЧ — боєць із міста Ківерці;

Віктор КОХАНЮК — військово­службовець, житель Луцька;

Михайло ЛІЩИНА — військовослужбовець із села Шклинь на Горохівщині;

Володимир ЗІМИЧ — військовослужбовець із села Зимне Володимир–Волинського району;

Роман МИХАЛЕВИЧ — військовослужбовець із села Замшани на Ратнівщині;

Владислав ОНІЩУК — військовослужбовець із села Судче на Любешівщині;

Костянтин НЄДЄЛКОВ — військовослужбовець із Нововолинська;

Олександр КАТЕРИНЮК — військовослужбовець із села Березолуки на Рожищенщині;

Олександр ДМИТРУК — боєць, уродженець села Карпилівка на Камінь–Каширщині, житель Ковеля;

Аркадій ЗАЙЦЕВ — старший лейтенант, житель Луцька;

Юрій ДЗЯТКО — сержант, житель Луцька;

Олег Орлов — рядовий боєць, житель Володимира;

Павло Чахрайчук — боєць із села Журавичі на Ківерцівщині.

Читайте також у нас: «Ціна свободи: У боях з орками загинула військова медик, мати 12 дітей (Фото)​».

Реклама Google

Telegram Channel