Полковник Олег Громадський так і не побачив, як його 22–річний син Євген за перший бій проти російських окупантів під Харковом отримав звання Героя України.
Разом із сином прийняв перший бій і захистив Харків
Полковник Олег Громадський не дожив до свого 49-річчя трохи менше місяця. 24 лютого, в день нападу росії на нашу країну, він був серед перших, хто став організовувати захист другого за величиною міста держави
«У перший день війни о 8–й годині ранку Олег В’ячеславович уже телефонував мені, казав, що треба терміново зібрати територіальну оборону, тоді зійшлося 40 людей. Він став поруч зі своїм сином, 22–річним Женею Громадським, лейтенантом Національної гвардії», — згадує волонтерка Ірина Білецька.
За її словами, Олег Громадський допоміг організувати захист міста та взяв керівництво першим боєм на себе, як людина, яка пройшла Авдіївку.
«Вранці 40 ворожих танків йшли трасою з Бєлгородського напрямку. Женя все зробив, як казав його батько: у районі П’ятихаток спочатку вони підбили перший танк, тоді останню машину–заправника, — продовжує волонтерка. — А потім почали палити танки, що були посередині. Підбили навіть «Град», розстріляли російських загарбників, двох взяли в полон. Саме вони зупинили ворога того ранку і не дали йому прорватися в місто».
Олег Громадський загинув уночі, коли на своєму джипі разом із Іваном Діденком із фонду «Громадянська самооборона» виїжджав з позицій. За словами Діденка, поряд працювали «Гради» ворога. «Ми проїхали повз підбиту техніку, уламками були пробиті колеса. Поруч почали детонувати ракети, що не розірвалися. Я вистрибнув праворуч із пасажирського сидіння, як потім зрозумів — вдало. А Олег стрибнув ліворуч із водійського. Як згодом з’ясувалося — невдало. Було кілька вибухів. Я вижив, а він ні», — описав події Діденко.
У перший же день війни просто підвівся з ліжка, взяв зброю і пішов воювати за Україну.
Олег Громадський був кадровим військовим, пройшов війну на Донбасі, захищав Авдіївку. Усі, хто його знав, кажуть, що він був неординарним командиром. «Таких, як він, – одиниці. Для нього слово «честь» означає багато. Все. Він завжди дорожив людськими життями. Він був другом, цінував роботу волонтерів, він був найкращим чоловіком і батьком», – відгукуються про нього побратими.
Волонтерка Ірина Білецька згадує кумедний випадок. Після того, як Громадського перевели на іншу посаду, бійці дуже хотіли його повернути. І ось до них приїхав перевіряючий, заходить, а в них у кутку кімнати, де зазвичай стоять ікони, — портрет Громадського, свічка та рушник. Перевіряючий запитує: «Що це таке? Чому?». А вони відповідають: «Це наш комбат, ми на нього молимося».
2019 року Олег Громадський вийшов на пенсію, знайшов цивільну роботу, займався охороною. Але те, що буде велика війна і треба готуватися до неї, він розумів. У перший же день нападу рф просто підвівся з ліжка, взяв зброю і пішов воювати за Україну.
Він так і не побачив, як за той перший бій його 22–річний син Євген отримав звання Героя України. Він би дуже ним пишався. «Я вважаю, що Олегу теж треба дати Героя, посмертно, він на це заслужив», — Ірина Білецька.
Марина ПЕТІК.
Джерело: obozrevatel.com.
Читайте також у нас: «З однією ногою і однією рукою воював за Україну. Рашисти цього не пробачили – розстріляли».
