Наречений пообіцяв помститися окупантам за вбивство коханої

Їй було всього 25. Служила у Волинській бригаді. Бойова і хоробра Катя вкотре підписувала контракт зі Збройними силами, не полишаючи думки, що буде корисною на фронті. На Донбасі неодноразово рятувала життя захисників України. А з початку повномасштабного російського вторгнення була в самому епіцентрі боїв. Знову і знову мчала на порятунок, витягаючи з поля бою поранених. Батькам казала: «Усе добре. Я повернуся». 8 березня військовий медик сержант Катерина Ступницька загинула під обстрілами на Київщині. Ворожа ракета влучила в будівлю медштабу. Шансу вижити не було…

Побратими дивувалися, звідки у неї стільки хоробрості

«Підбили екіпаж танка командира першої роти!» — ​крикнув Катерині хтось із бійців. Вона вмить помчала за пораненими. Знала: якщо не вивезти зараз — ​можуть не вижити.

8 березня тривали запеклі бої за визволення селища Макарів на Київщині, через яке агресор хотів прорватись до столиці. Ворожа артилерія накривала населений пункт без перестанку. Але українські воїни героїчно протистояли, нещадно знищували окупантів, відкидаючи їх усе далі.

— Розум розуміє, а серце прийняти не може. Болить і не перестає. Дякуємо Богу, що вона в нас така була, тільки що мало… — ​сумує тато Каті.

Під безупинним вогнем противника Катерина змогла евакуювати всіх: і командира, і членів екіпажу. Дівчина оперативно надала першу медичну допомогу і вивезла танкістів у безпечне місце для подальшої евакуації. Сама ж одразу повернулась до підрозділу. «Звідки у неї стільки хоробрості?» — ​дивувались побратими молодої, але досвідченої після фронтових ротацій Катерини.

Ввечері окупанти завдали низку ракетно-бомбових ударів по периметру. Пряме влучання в будівлю, яку місцеві віддали для медштабу, не залишило шансів вижити. Всередині Катерина перебувала разом із важкопораненим командиром. Побратими до останнього вірили, що Катю ще можна врятувати, тому з надією розбирали завали. Але дива не сталося. Навіть скупі на емоції воїни, які не раз бачили смерть на полі бою, не могли стримати сліз…

У 20 прийшла до військкомату і заявила: «Хочу служити у бойовому підрозділі!»

Стати медиком Катерина мріяла з дитинства. Після закінчення Дубнівського медколеджу деякий час працювала у ФАПі в селі Даничів на Рівненщині. Але думка бути корисною на фронті не полишала з першого дня після випуску.

Тому у свої 20 дівчина прийшла до районного військкомату і заявила: «Хочу служити в бойовому підрозділі!». У відповідь почула: «Медики вкрай потрібні!». Далі був полігон, контракти, бойові позиції, неймовірні люди поруч. Хоч як важко було, завжди казала, що саме в бригаді — ​вона на своєму місці.

Батьки не хочуть вірити, що доньки більше немає

Журналістам, які побували в батьків Катерини після її похорону, мама Тетяна показала фото доньки в сукні, яку вона сама вишила бісером. Жінка розповіла, що Катя змалечку мріяла бути медиком. У 2016 році підписала контракт зі Збройними силами. Батьки намагалися переконати її бути цивільним медиком, але вона слухала своє серце. У вересні знову пішла служити за контрактом. А після повномасштабного вторгнення росії в Україну поїхала на передову.

 «Подзвонить — ​а в мене одразу сльози, — ​пригадує пані Тетяна. — «Мамо, не плач, все буде добре. Я повернуся», — ​казала донька».

«Не раз запитував: «А якщо вб’ють, то що буде?». — «Така доля моя», — ​відповідала. Розум розуміє, а серце прийняти не може. Болить і не перестає. Дякуємо Богу, що вона в нас така була, тільки що мало…» — ​сумує тато Каті.

Востаннє батьки чули доньку 8 березня, коли на підступах до Києва точилися запеклі бої. Вона тоді зателефонувала мамі і сказала, що все добре. Зв’язок, щоправда, переривався.

 А там тоді розгоралося пекло. Катерина Ступницька була єдиною медичкою на роту. Врятований командир роти Микола Сенькевич, який під час авіанальоту був разом з Катею у віддаленому будинку, що використовувався для медпункту ЗСУ, з лікарні журналістам розповів: «Коли з’явились перші жертви, вона по команді під’їхала, забрала мого командира взводу, він був важкий. Потім було ще багато поранених. Вийшло, що я вцілів, а її… похоронили. Вона як зірочка була, доброзичлива, чуйна. Як тільки стану на ноги — ​помщуся. За кожного», — ​сказав командир роти.

Поквитається за Катю і її наречений, з яким разом служили і планували весілля. І ті хлопці, яких вона встигла евакуювати із поля бою.

Поховали Катю в рідному селі Залізниця Корецького району на Рівненщині. За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 148/2022 сержанту Катерині Вікторівні Ступницькій присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). 11 квітня Катерині мало виповнитися 26…

За матеріалами Аrmyinform.com.ua, tsn.uа.

Юстина КОЛОМІЄЦЬ.

Читайте також у нас: «Як волинський козак взяв у полон москальського десантника».