Дмитро Чумаченко скерував літак на ліс, віддавши власне життя заради порятунку інших

«Вечір. Я сиділа на ліжку, Діма стояв поряд. Ми любили багато балакати. Зайшла мова про польоти, а саме про катапультування.

– А як катапультуватися?

– У тебе поміж ніг є така ручка, за яку потрібно смикнути.

– А з літаком що?

– Тебе викидає, літак упаде.

– Ого…

– А ти думала! Але насамперед треба дбати не про катапультування.

Поки наше небо та землю захищають такі Люди — ​нам нічого боятись.

– А про що?!

– Наше завдання — ​врятувати людей, за можливості — ​літак. Я маю передусім спрямувати його у місце, де немає будинків, а вже потім думати про себе.

– Але ж ти можеш не встигнути катапультуватися…

Він не встиг, але врятував сотні життів. Відважність, героїзм, безстрашність.

 

Поки наше небо та землю захищають такі Люди — ​нам нічого боятись. Бо вони готові покласти своє життя на вівтар смерті, щоб кожен із нас міг зранку прокинутись не від повітряної тривоги, а від співу пташок.

Я пишаюсь, що 15.12.2018 р. життя звело мене з тобою. Пишаюсь, що стала твоєю дружиною. Пишаюсь, що ти не завагався і здійснив вчинок, про який знають та знатимуть всі. Герої не вмирають!

Хай кожен Герой повернеться додому живим та з чудовою звісткою про нашу перемогу. Ми ніколи не забудемо. Назавжди в серцях».

Командир авіаційної ланки авіаційної ескадрильї в/ч А0959 204 Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна Дмитро Чумаченко загинув у повітряному бою з ворогом на Житомирщині над селом Тригірʼя. Дмитро відвів підбитий літак від сільських будинків та направив його в лісосмугу, чим врятував десятки, а то й сотні життів.

27 березня Дмитра та інших загиблих побратимів із почестями провели в останню путь і поховали на Алеї почесних поховань у Гаразджі біля Луцька. Попрощатися із загиблими захисниками прийшло багато людей.

Вічна слава і пам’ять!

Читайте також у нас: «Ціна свободи: У боях з орками загинула військова медик, мати 12 дітей (Фото)».

У боях за Вітчизну полягли мужні сини Волині

Василь ВЕЛИЧКО — ​водій-санітар медичного пункту одного з батальйонів 14-ї ОМБр, житель села Тоболи Камінь-Каширського району;

Олексій ВАЦИК — ​боєць, родом із села Троянівка, що на Маневиччині;

Михайло КУХАРЧУК — ​військовослужбовець із села Городині Луцького району;

Володимир БАЛЮК — ​сержант десантно-штурмової роти із села Сереховичі Ковельського району;

Юрій ШЛІХТА — ​військовослужбовець із міста Володимир;

Валентин МИКОЛАЙЧУК — ​боєць із села Тур на Ратнівщині;

Андрій РОМАНОВ — ​доброволець батальйону «Сонечко», житель Луцька;

Михайло ПУТІНЦЕВ — ​старший лейтенант, житель Луцька;

Віталій ПОСЛЄДОВ — ​старший лейтенант, уродженець села Цміни на Маневиччині;

Максим ХМЕЛЯР — ​боєць, уродженець села Гулівка Ковельського району;

Ігор ОВАДНЮК — ​боєць із села Козлиничі Ковельського району;

Микола БУНЧУК — ​військовослужбовець, житель Луцька;

Володимир ПУХАЛЬСЬКИЙ — ​військовослужбовець із Володимира;

Сергій СТРУНЕЦЬ — ​боєць із села Піски-Річицькі на Ратнівщині;

Микола МОРОЗ — ​боєць із міста Рожище;

Анатолій ЗУБАР — ​боєць зі Старої Вижівки;

Василь КАЛЬЧУК — ​військовослужбовець із села Новокотів Луцького району.

Сергій КУРИЛО – боєць із села Заячиці Володимир-Волинського району.

Леонід ТІМЦО – військовослужбовець, житель села Купичів на Турійщині.

Віктор ТКАЧУК — волонтер із міста Берестечка.