Такий одяг нині в моді!
«Ми спать не лягаєм, пока не узнаємо, що в Чорнобаєвці москалів убили!..»
Молода жінка на майданчику гуляє з дитиною років п’яти. В кишені куртки озивається телефон, вона сідає на лавку поряд зі свідками Єгови. Вони тут же намагаються показати їй картинку майбутнього раю в журналі «Пробудись». Жінка заперечно хитає головою і знімає слухавку
— Да, мама! Добрий день!.. Ні, мамо, все добре. Ми в парку з Микиткою гуляєм… З Микиткою, мамо… Кирило вчиться онлайн, записали його в школу… Да, на українській вчать… Мама, тут все на українській… Нема по–рускі! Мама, перестань! Ні, не буду требувати…
Жінка на хвильку змовкає.
— Вимагати не буду, щоб по–рускі… Ніхто не заставляє, мамо! Хватить!.. Ніхто ні до чого нас не заставляє!.. Мама, вам врут… брєшут!.. Виключі тєлєк, мама!.. Не підсипають наркотіки, мама! Ми живем в квартирі ще з одной сімьйою з Харкова, самі готовимо… Да! Говоримо з дітями на українській… Не колять Файзером! Вопше не колять… Не іздіваються воєнні!.. Мама, я сіжу напротів офіса «Правого сєктора»… Вони Кирилу ноутбук дали… Мама, вони нам матраса подарили… Да просто матрас, мама!.. І пюре дєцке дали Аллі… Алла з нами живе в квартирі, в неї дитя 8 місяців… Да, мама, фруктове, канєшно. І м’ясне тоже… Зі снєгірєй, мама! Виключі тєлєк!.. Я не іздіваюся… Харашо нам, харашо… Я через день на роботі… Виходна сьогодні… Гуляємо… Нема автоматчиків з овчарками!.. Сірєни є, але не бомблять… Все харашо, мама… Не поїду я ні в який Ніжнєвартовск!.. Хочу, шоб поскоріше війна закінчилась і Альошка… Олексій вернувся живим… Він під Черніговом… Воює… Потому, шо офіцер, мама. Потому шо в нас діти. Потому шо… Мама, виключи тєлєка!.. Ми жити хочемо! Як люди!.. Які рускі, мама?! Твій папа із Чорнобаєвки родом!
Мама, вам врут… брєшут!.. Виключі тєлєк, мама!.. Не підсипають наркотіки, мама!
Раптом її погляд оживає, губи розтягуються в усмішку:
— Кстаті, про Чорнобаєвку, мама! Там такоє… Ми спать не лягаєм, пока не узнаємо, що там москалів убили… Москалів, мама! Уродів рускіх!.. Ні, не наших, мама! Твій папа — мій дєдушка… дід Іван — з Чорнобаєвки… Ти лучше знаєш, коли ти рускою стала… Ні, мама, не б’ють!.. Нічого не роблять нам, мама! На, поговори з Микиткою, канєшно…
Хлопчик бере телефон:
— Алло, бабушка! Доброго вечора! Ми з України!..
Любов БУРАК.
Читайте також: Продукти, одяг, засоби гігієни: На Сумщину з Волині відправили допомогу (Фото)
