«Ви – звичайні кацапські дебіли, після вас лиш брехня та руїни».
До сліз: «Ми ніколи ще так не любили...»
Рядки, народжені під вибухи і постріли
МИ І ВИ
Олександр ПАНФІЛОВ
Ми ніколи ще так не любили.
Ми ніколи ще так не страждали.
Ви в нас віру у себе не вбили,
Ви — звичайні кацапські вандали.
Ми ніколи ще так із «Кварталом»...
В нас клекоче нестримна ненависть!
Ви нас справді усіх об’єднали,
Навіть тих, які вчора вагались.
Ми ніколи ще так не тужили
За всім тим, що зоветься Вкраїна.
Ви – звичайні кацапські дебіли,
Після вас лиш брехня та руїни.
Ми під танк голіруч, якщо треба,
Ми під кулі – пішли ви нах*й.
З нами Бог і наш Привид із неба,
Хоч насправді він київський Янгол.
Ми мости рвемо із собою,
Щоб родилася дівчинка Мія.
Вам не знищити наших Героїв,
Хоч згоріла стара наша «Мрія».
Але Мрія нова уже світить!
Це країна, що дасть бидлу в морду.
Ми – Великого Володимира діти,
А ви – карлика, жертви аборту.
Ви – звичайні дворові зазнайки,
Згорите ви всі в пеклі, Ємєлі!
Це фінальний акорд балалайки
У Херсоні, в Ірпені, в ГостомЄлі.
Ми ж вмремо і народимось разом,
Ми готові до останнього бою.
Ви ж – нікчемне гарматне м’ясо,
Яке стане у нас перегноєм.
Ми – Великого Володимира діти, А ви – карлика, жертви аборту.
Реклама Google
СИН / ДЕНЬ МОВИ
Катерина МІХАЛІЦИНА
«Мамо, а звідки іде війна? – запитує тихо
і одразу, без паузи: – А війна – це стихійне лихо?
Чи ми її заслужили чимось? Ну, знаєш, наприклад, непослухом…»
А в її голову мовби хтось ударив залізним посохом,
землю вибив з-під ніг, мізки з рідного черепа:
«Звідки в тебе, дитино?..»
«Мамо, мож, ми тягнули якогось жереба
і не того дістали з великої торби Божої?
Може, хотіли на небо вилізти, а не можна нам?
Знаєш, як вавилонцям – у них тоді вежа тріснула,
нам у школі казали…»
А вона сльози ковтає, злісно так,
і мовчить, і душиться непромовленим.
«Мамо, скажи, а війни – вони бувають замовними? –
шибу теплом захухує, пальцем виводить контури. –
Це, бачиш, Крим. Це – Донецьк.
І вони недотОркані, наші, невідбирабельні.
Правда, мамо?»
«НедоторкАнні, – підказує, душачись вже словами,
ліпить в осердя малюнка прапор двокольоровий. –
Звідки, звідки в тебе, дитино, така недитяча мова?»
Читайте також у нас: «Мольфарка назвала дату, коли закінчиться війна, і назвала молитви, які допоможуть побити путіна».
