Колишня і теперішня дружини стали... «нирковими сестрами»
Особливий випадок Саме так віднедавна називають себе американки з Флориди Деббі Ніл-Стрікленд і Мілен Мерт. Їхня історія доводить, що людяність і співчуття сильніші за ненависть і конкуренцію. Тепер жінки моляться одна за одну і планують велику сімейну поїздку
Десять років минуло від першого побачення Деббі Ніл-Стрікленд і Джима Мерта до тої щасливої миті, коли жінка одягла ніжно-бежеву мереживну сукню і вийшла заміж за коханого. А вже через два дні вона вбралася у лікарняний халат і пожертвувала нирку Мілен Мерт — колишній дружині свого чоловіка.
Як повідомляє The Associated Press, Мілен і Джим розлучилися близько двадцяти років тому, однак зберегли хороші стосунки, спілкувалися, чоловік брав активну участь у вихованні двох спільних дітей. Коли через десять літ після розлучення Джим зустрів Деббі, жінки непогано ладнали, хоча і не стали близькими подругами.
На момент госпіталізації її нирки функціонували лише на 8%. Медики констатували, що без трансплантації не обійтись.
59-річна Мілен тривалий час боролася з хворобою нирок. Недуга виснажувала її, жінка стала неймовірно блідою, темні кола обрамлювали глибоко запалі очі, після робочого дня вона поверталася зовсім знесиленою. На момент госпіталізації її нирки функціонували лише на 8%. Медики констатували, що без трансплантації не обійтись.
Спершу пожертвувати нирку мав брат жінки, але за результатами дослідження на сумісність його орган не підійшов. Деббі ж дуже перейнялася цією історією: вона знала, що Мілен має невдовзі вперше стати бабусею, й уявила, як донька Мілен народить немовля, а її мами не буде поряд. «Я просто не могла не спробувати це змінити, — пояснювала вона, чому зголосилася стати донором. — Бог сказав мені: «Твоя нирка підійде, і тобі треба це зробити».
До того ж бажання Деббі допомогти Мілен мало глибші корені: вона роками бачила, як її брат страждає, помирає від муковісцидозу, очікуючи подвійної пересадки легенів. Деббі запропонувала одну зі своїх легень, але на заваді стала та ж несумісність, однак йому потрібні були дві. «Коли комусь не можуть знайти потрібний орган, ця людина, найімовірніше, не виживе. Я знаю, що це таке…» — поділилася вона пережитим. Тож, не вагаючись, жінка пройшла всі складні аналізи і почала готуватися до операції, незважаючи на те, що в домі повно дітей. (Подружжя виховує шістьох дітей — 6-річну дівчинку з аутизмом і п’ятьох підлітків. Деякі з них є біологічними онуками Деббі, решту вони прийняли у сім’ю.) Після декількох місяців тестувань і затримок через COVID 19 трансплантацію нарешті призначили на 24 листопада — по суті, майже одразу після весілля Джима і Деббі.
Спершу жінка пропонувала відкласти весілля на пізніший термін, однак друзі переконали її не робити цього, адже пара вже й так чекала 10 років, двічі переносила одруження через заручини дітей. Тож вони побралися 22 листопада. Джим був у сірому костюмі і жовтій сорочці, Деббі — у мереживній сукні. «Це був найдивовижніший день у моєму житті, — сказала пізніше вона. — А через два дні ще один — також найдивовижніший».
– Сім’я — це те, на чому стоїть світ. Нам потрібно триматися разом і дбати одне про одного, – упевнена Мілен.
Операція пройшла успішно. Щойно опритомнівши, Деббі поцікавилась у медперсоналу станом Мілен. А кількома поверхами нижче Мілен також благала медсестер: «Мені потрібно її побачити» — це було перше, що почули з її вуст.
У зв’язку з COVID 19 правила в клініці були суворими, та попри це Джиму таки дозволили ненадовго відвезти свою нову дружину в палату колишньої. «На нас були маски, ми відчували біль після хірургічного втручання, — розповідала Мілен. — Але ми сміялися і плакали водночас». А Деббі вже помічала різницю: чорні кола під очима хворої зникли, вона виглядала бадьорішою і жвавішою, в погляді світилась надія.
Згодом Мілен переїхала до своєї дочки, зятя та новонародженого Джексона. Тут вона проходить реабілітаційний період і насолоджується статусом бабусі. «Я насправді дуже щаслива, що я тут, що можу бачити і тримати на руках цього малюка, — зворушено каже жінка. — Деббі знала, що це найбільше, чого я коли-небудь хотіла, і вона зробила це для мене від душі — врятувала мені життя».
Тепер Мілен і Деббі називають себе «нирковими сестрами», моляться одна за одну, піклуються про своїх онуків і планують велику родинну подорож на озеро Рабун, що у штаті Джорджія. «Сім’я — це те, на чому стоїть світ. Нам потрібно триматися разом і дбати одне про одного», — упевнена Мілен.
За матеріалами apnews.com, tsn.ua, 5.ua.
Надія АНДРІЙЧУК.
Читайте також у нас: «Хлопець із Ковеля придумав, як боляче «вколоти» росіян, і про нього дізналась Європа».