Старший лейтенант Ілля Степюк не лише сам оптимістично налаштований на перемогу, а й завжди підтримує бойовий дух побратимів.
Думали, що волинянин загинув... А він став грозою рашистів!
Нововолинець старший лейтенант Ілля Степюк відстоює незалежність держави у найгарячіших точках українсько-російської війни
Цього зараз уже досвідченого, хоча і юного за віком, командира з вусами й борідкою, які додають йому дорослості, знаю ще хлопчиною — учнем Нововолинського наукового ліцею-інтернату.
Юнак допомагав батькам господарювати у Благодатному (на той час іще Жовтневому), де проживали бабуся з дідусем. Добре знаю його батьків — тата Віктора і маму Альону, які працюють на підприємстві «Імперія жирів» торгової марки «Маселко». Комунікабельні, активні в громадському житті, відповідальні — ці риси передали і своєму синові.
Пригадую, якою радістю світилися їхні очі, коли розповідали про перші успіхи сина — курсанта Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Дуже тішилися, показуючи світлини, зроблені на прийнятті ним присяги. Знаково, що Ілля обрав фах військового, коли вже точилися бої на східних кордонах України.
Між іншим, тато, Віктор Васильович, ще у радянські часи закінчив Львівське військово-політичне училище, на базі якого заснована академія сухопутних військ. Не один рік носив офіцерську форму, тож йому там багато що нагадувало про минулі курсантські роки. Дуже гордився, що син обрав його рідний виш.
Він не в гарячих точках війни, а у пекельних, у важких боях і бригада загалом, і його підрозділ зокрема завжди з Божою поміччю виходили переможцями.
Після закінчення навчання Ілля Степюк потрапив на службу в зону ООС. А з перших днів вторгнення рашистів війна покликала лейтенанта Іллю Степюка відразу на передову. Він — командир взводу легендарної 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади, разом зі своїми підлеглими весь час перебуває у зоні бойових дій.
— Він не в гарячих точках війни, а у пекельних, — каже Віктор Васильович. — У важких боях і бригада загалом, і його підрозділ зокрема завжди з Божою поміччю виходили переможцями. Особливо гаряче було під Мелітополем, коли потрапили в кільце. Але Ілля зумів вивести свій підрозділ з оточення ворогів.
Якими словами передати сім діб переживань батьків, коли син не виходив на зв’язок і вважався загиблим?! Коли мама Альона, наречена Ірина та сестра Аріадна не переставали молитися. І нарешті — живий! Обороняє державу!
Днями згідно з указом Президента Володимира Зеленського за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі серед когорти офіцерів орденом Богдана Хмельницького третього ступеня нагороджено і лейтенанта Іллю Вікторовича Степюка. Нашого земляка, нашого захисника! Йому достроково присвоєно чергове військове звання — старший лейтенант.
До речі, про вміння і бойову майстерність українських бійців цього підрозділу неодноразово писали британські ЗМІ. Отож, коли чуєте у повідомленнях про подвиги 128-ї Закарпатської бригади, знайте, що у її рядах і нововолинець Ілля Степюк.
Додам, що батьки Іллі — волонтери, займаються постачанням усього необхідного військовим на передовій. Але це вважають своїм громадянським і людським обов’язком, тому просили на цьому не акцентувати увагу.
Щасти тобі, Іллє, і нехай береже Господь тебе і твоїх побратимів! Повертайтеся додому живими й з перемогою!
Читайте також: Мама героя–льотчика завжди говорила синові: «Ти – мої крила до Бога»
