У Гостомелі Київської області цвинтарі на поминальні – закриті. Все через небезпеку мінування…
Пекельні проводи: рашистські нелюди заміновують і убитих, і кладовища...
Пригадалася Провідна неділя 2010 року. Тоді це було 12 квітня. Після хресного ходу на кладовищі прибузького села Млинище Володимир–Волинського району стало відомо про Смоленську катастрофу. І хоч наші душевні помисли були спрямовані до рідних людей, які поховані на цвинтарі, це повідомлення дуже вразило. Можливо тому, що Польща близька до нас навіть візуально — за кільканадцять метрів виднілися хати сусідньої країни. Вже тоді окремі політики припускали, що катастрофа такого масштабу випадковістю бути не може
Тривало слідство, яке паралельно проводила польська сторона. І ось через 12 років офіційно встановлено причетність москви до цього злочину. Навмисно закладена вибухівка спричинила катастрофу літака, на якому перебувало подружжя Качинських та інші представники уряду Польщі й Збройних сил країни. Усього 95 осіб.
Тепер ми та й увесь цивілізований світ шоковані звірствами рашистів, які з 24 лютого бомбардують, руйнують, вбивають, ґвалтують, грабують, мародерять на нашій землі. З кожним днем відкриваються все нові й нові їхні злочини й встановлюються неспростовні докази жорстокості. Із дикою ненавистю окупанти здійснюють «спецоперацію» щодо загиблих. На тілах мертвих людей на Київщині, Харківщині, в інших областях вони ставлять «розтяжки». Через замінування цвинтарів не можна поховати чи перепоховати рідних. Коли бачать будь–яке скупчення людей, туди летить смертоносна зброя. Тому українці змушені тримати тіла рідних та сусідів по кілька днів у дворах, а потім ховати на власних обійстях. Зруйновано багато кладовищ. У Маріуполь привезли мобільні крематорії, щоб замести сліди своїх варварських вчинків.
У той час, як пропагандисти кремля цинічно прикривають власні імперські амбіції тезами про «захист православ’я», агресивні дії російських військ руйнують православні храми та інші святині релігійних спільнот України. Точна цифра цього блюзнірства встановлюється. Однак уже зараз відомо, що зруйнувано більше 60 культових споруд у щонайменше 8 областях України.
Серед постраждалих – одна з чотирьох лавр України – Святогірська на Донеччині. Майже дощенту спалений Свято-Миколаївський храм у Волновасі, який зводили на кошти волинян. Знищені Свято–Катерининська церква у Щасті Луганської області, храм на честь святителя Іоасафа Білгородського у Києві, Георгіївський храм у Ніжині, храм Святої благовірної цариці Тамари під Харковом… Ворог чотири рази обстріляв Свято-Христо-Різдвяний собор у Сєверодонецьку. І цей список можна продовжити.
Пишу про це, а перед очима жахлива картина закатованої до смерті рашистами 23-річної дівчини з Бучі, руки якої були обпалені до кісток.
Пишу про це, а перед очима жахлива картина закатованої до смерті рашистами 23-річної дівчини з Бучі, руки якої були обпалені до кісток.
…Священник з Нововолинська Віктор Мартиненко, який відомий своєю сміливою позицією і безкомпромісною боротьбою з усім, що пов’язане з росією і московським патріархатом, під час недавньої розмови сказав таке: «Деякі архієреї висловили пропозицію усіх безневинно загиблих причислити до лику святих, подібно закатованим вифлеємським немовлятам. Бо вони загинули як мученики за свій народ і батьківщину».
Не варто надіятися, що загарбників з їхніми садистськими підходами — використанням заборонених видів зброї, боєприпасів, масового винищення населення — може зупинити відзначення найбільших християнських свят. Українці, які проживають на територіях ведення бойових дій, не зможуть відвідати кладовища, церкви. Тому наш обов’язок у ці поминальні дні поставити свічки й помолитися не лише за своїх найдорожчих, а й за тих, хто полинув на небеса й звідти допомагає українцям боротися проти насильства, зла, брехні, за право жити вільно і щасливо на своїй землі.
Алла ЛІСОВА.
Читайте також на volyn.com.ua: ««Російські солдати кинули гранату в укриття. Людські рештки збирали у відро», – мешканка Бучі про жорстокість окупантів».
