Коли рятує режим дня. Колонка мами 4 дітей

Якось так сталося, що я влипла в поширену нині халепу, коли не маєш сили сказати дитині, що час відкласти телефон. Бо ж сама у цей час проводжу час із гаджетом (начебто моя щогодинна поінформованість про воєнні події зможе поліпшити ситуацію в Україні). Врешті-решт я зауважила, що малий не просто питав, чи можна пограти у гру, а вже вимагав. Що ж, війна війною, а дисципліна дисципліною, тож стала міркувати, як повернути здані позиції або, як пишуть психологи, чітко встановлені межі.

Ми домовилися з малим, що він гратиме по пів годинки три рази на день. Звісно, оголосити це легше, аніж дотримуватися. Малі хитруни знають, коли найліпше про щось просити: мама може порушити своє слово, як робить щось дуже важливе і в цей час ти починаєш їй заважати; вона здасться, якщо прийшли гості або дуже-дуже втомлена чи знервована.

Мій син кілька разів вигравав, використовуючи такий досвід, – і це було погано, бо в ігроманії ми дуже швидко повернулися на попередні позиції, а, крім того, він збагнув, що мама може не дотримати даного слова. Врятував режим дня. У звичний перелік буденних подій я «вписала» гру на телефоні: прив’язала її до прийомів їжі (в середньому через годину). І син це прийняв.

У звичний перелік буденних подій я «вписала» гру на телефоні: прив’язала її до прийомів їжі (в середньому через годину). І син це прийняв.

А щоб не виникала навіть найменше спокуса порушити свій же закон, треба тримати перед очима те, що вразило найбільше в поведінці дитини, для якої смартфон поволі стає всесвітом. Для мене це катастрофічне зменшення бажання гратися звичайними іграшками… Це так не по-дитячому, як і роздуми п’ятилітки про те, що путін та гітлер – великі друзі…

Маєте чим поділитися – пишіть. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама.

Читайте також на volyn.com.ua: «Останні слова – «Слава Україні!»: прикордонник підірвав себе, щоб зупинити окупантів​».