Рівненський пожежник Олександр Лабунський спалив десятки одиниць бойової техніки противника

До війни він боровся з вогнем у Сарнах, рятував людей та їхнє майно від пожеж, виховував трьох діток, був вірним товаришем. Та все продовжував марити армією

– Сашко змалечку мріяв бути військовим. Прикладом для нього став дядько, який усе життя служив, — розповідає Микола Лабунський, батько Олександра. — Та якось не склалось із армією. Лиш строкову проходив у рідному місті. А далі працював у Сарнах у пожежно–рятувальній частині. Професія була йому до душі. Він постійно прагнув розвиватись, їздив на змагання серед пожежників, здобував медалі. Здавалося б, дитяча мрія вже забута… Але ж ні! Навіть форму дядька іноді приміряв. І вона йому дуже пасувала.

Мабуть, бажання стати військовослужбовцем так і не було б реалізоване, якби не війна… Тож Олександр впевнено пішов до військкомату і змінив фах пожежника на воїна.

– Ми навіть не робили спроб відмовити сина, — ділиться батько Героя. — По–перше, він — доросла людина, по–друге — із гідним вихованням! Та й ви б бачили його рішучість! Став воїном гірсько–штурмової бригади, все розповідав, які круті хлопці тепер є його побратимами та друзями.

Сашко ніколи не скаржився. Завжди з гордістю носив форму ЗСУ та казав, що «все добре!»

За плечима Героя — не одна фронтова ротація. Об’їздив чимало населених пунктів Донбасу. Побратими дали Олександру позивний Лом — взяли з його прізвища, імені та по батькові перші букви.

– Син не ділився подробицями фронтових буднів. Знаю, що довгий час служив у Волновасі, там ремонтував техніку, був водієм. Потім ніс службу у Мангуші. Загалом відряджень та ротацій було чимало, та Сашко ніколи не скаржився. Завжди з гордістю носив форму ЗСУ та казав, що «все добре!»

У січні цього року Лом повернувся після чергового відрядження у відпустку. Її провів із трьома дітками — 18–річним Романом, 15–літнім Ярославом і 12–річною дочкою Мирославою.

– Намагався приділити максимум уваги дітям, немов відчував, що попереду довга розлука. Вони з дружиною розлучились, та це не заважало Сашку бути хорошим татом, — продовжує батько Героя. — Зараз дітям дуже непросто… Зроблю все, аби замінити їм батька, хоч і розумію, що це неможливо.

Після широкомасштабного вторгнення росії Олександр Лабунський разом із побратимами одразу вирушили на поле бою. Несли службу на Київщині – спочатку під Бучею, потім поблизу Вишгорода. Старший солдат Лабунський виконував обов’язки командира автомобільного відділення реактивної артилерійської батареї.

– За безпосередньої участі Лабунського реактивна батарея бригади виконала більш ніж тридцять бойових завдань, у результаті яких уражені колони, скупчення живої сили й техніки ворога, — коментують побратими воїна. — Знищені десятки одиниць бойової та спеціальної техніки, а також особовий склад батальйонних тактичних груп окупантів.

Зранку 14 березня підрозділ реактивної артилерії, будучи на бойовому завданні, потрапив під ворожий обстріл. Лом загинув на полі бою… Йому було 39 років.

– Про те, що сина нагородили званням Героя України, ми дізнались під час церемонії прощання у рідних Сарнах, — додає тато. — Завжди пишатимемось…

Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 148/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Олександру Лабунському присвоєно звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ.
Джерело: armyinform.com.ua. 

 У боях за Україну полягли мужні сини Волині

Андрій ПОЛІЩУК — солдат із села Топільне на Рожищенщині;

Ігор СМАЛЬ — військовий із села Скулин Ковельського району;

Віталій СИДОРЧУК — старший лейтенант із села Дубище на Рожищенщині;

Микола СЕРЕДА — боєць із міста Луцька;

Вадим СЛОБОЖАН — військовий із міста Ківерці;

Анатолій САФОНЮК — військовослужбовець із Каменя–Каширського (ветеран АТО — ООС, з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно пішов боронити Батьківщину, працював у військовій частині, помер через хворобу).

Читайте також на volyn.com.ua: «Батько-доброволець захищає Україну разом із синами».