Донбас остаточно вичерпає сили РФ. 10 висновків західних військових експертів про новий наступ Росії

У цьому переконаний Майкл Кофман, старший науковий співробітник американського Центру військово-морського аналізу (CNA), фахівець-аналітик збройних сил РФ і один із провідних західних коментаторів на тему вторгнення РФ в Україну — як до його початку, так і після. Свою думку про нову фазу війни в Україні він виклав 23 квітня у серії постів на особистій сторінці у Твіттері.

НВ узагальнив ці оцінки з думкою ще одного військового експерта — Роба Лі, старшого наукового співробітника Інституту досліджень зовнішньої політики (США). 23 квітня Economist опублікував його колонку про нинішній наступ РФ на Донбасі, яку Лі написав як запрошений автор.

Висновки обох експертів, багато в чому схожі, ми наводимо у 10 основних узагальненнях.

1. Досі Росія виявляла слабкість своєї армії, а не використовувала її переваги — але виправляти помилки може бути пізно. «Однією з неочікуваних аспектів цієї війни було те, наскільки стратегія Росії посилювала слабкі сторони її збройних сил, водночас не дозволяючи максимально використовувати сильні», — пише Роб Лі. Він нагадує про проблеми окупантів з логістикою та про їхню нездатність зосередити достатньо сил для атак за початковим планом — на кількох напрямках, включаючи Київ. Тепер же, концентруючись на південному сході України, армія РФ спробує «пом’якшити деякі з цих проблем», пише Лі. «Але чи не надто пізно для Росії?» — ставить він запитання, припускаючи, що відповідь на нього залежатиме від того, яка зі сторін більше страждатиме від виснаження сил. Експерт нагадує, що хоча точні втрати українських сил невідомі, Росії завдано значних втрат: вони включають значну кількість техніки, зокрема гелікоптери та танки. А з шести батальйонів двох танкових полків 4-ї танкової дивізії РФ знищено або захоплено два батальйони танків Т-80У (понад 62).

2. Без оголошення загальної мобілізації в РФ битва за Донбас може стати її останнім масштабним наступом у цій війні. Такий висновок Кофман робить з урахуванням нинішнього стану російських військ та доступних їм сил. «Вдасться цей [наступ] чи ж зазнає невдачі — російські збройні сили будуть значною мірою виснажені з точки зору наступального потенціалу», — вважає експерт. Він також береться стверджувати, що визначальним періодом цієї війни були перші три тижні (а можливо, навіть перші 4 дні)». «Хоч би що трапилося тепер у цій наступній фазі, російські збройні сили, швидше за все, вичерпають свій наступальний потенціал у найближчому майбутньому», — констатує експерт. Зі свого боку, Роб Лі нагадує, що національна мобілізація вимагала б від влади РФ визнання «спеціальної військової операції» справжньою війною. А якщо провести її не наважаться — для Росії буде «проблемно сформувати додаткові наземні сили».

3. Сценарій наступу РФ на Донбасі виглядає ризикованим для неї. Кофман констатує, що росіяни намагаються наступати на Слов’янськ із боку Ізюму, чинячи тиск на українські сили під Сєверодонецьком і намагаючись просунутися на південний захід від Ізюму (західніше Краматорська) — щоб хоча б частково оточити позиції ЗСУ у північній частині Донбасу. «Це ризикована операція, — оцінює Кофман. — Українські сили посилюються навколо Харкова і завдають атак, щоб поставити під загрозу російські наземні комунікації для цього наступу. Навіть якщо російські сили досягнуть значних успіхів, згодом їм доведеться утримувати територію під тиском, і вони будуть уразливими».

4. Російських підкріплень «далеко недостатньо», аби компенсувати зазнаних в Україні втрат. Кофман констатує «тяжкі» втрати РФ у живій силі та техніці, після чого боєздатних формувань у російській армії «стало набагато менше». Станом на зараз незрозуміло, що являють собою батальйонні тактичні групи (БТГ) РФ і який рівень їхньої комплектації, пише експерт. Він нагадує, що частина російських військ була скована боями за Маріуполь, а заява Путіна про відмову від штурму Азовсталі «певно, відображає той факт, що вони не можуть дозволити собі подальші втрати живої сили і потребують цих підрозділів для наступу на Донбасі».

Роб Лі теж називає кадрові втрати суттєвою проблемою для РФ. Він нагадує, що в НАТО ще місяць тому озвучували цифру в 40 тис. російських військовослужбовців, які вибули з ладу — вбиті, поранені або взяті в полон. Тоді як спочатку сили вторгнення РФ налічували приблизно 125 БТГ, загалом менше ніж 100 тис. військових. «Важливо зазначити, що не всі з них є штурмовими сили. До цієї цифри входять також ті, хто відповідає за протиповітряну оборону, радіоелектронну боротьбу та інші допоміжні функції», — нагадує Лі про масштаби втрат окупантів.

Далі він пояснює, що і до вторгнення армія РФ відрізнялася від багатьох армій НАТО вищою часткою артилерійських сил стосовно т.зв. «мобільних підрозділів», зокрема танкових та мотострілецьких частин. Саме такі підрозділи, а також елітні частини (спецназ) та повітряно-десантні війська матимуть «життєво важливе значення у наступі на Донбас». «Але саме на них припав основний тягар російських втрат», — робить висновок Роб Лі, констатуючи, що і до цього недолік легкої піхоти «був явною слабкістю РФ».

5. Призначення Олександра Дворнікова єдиним  командувачем не стане переломним чинником для РФ. «Призначення Дворнікова мало що змінює. Він не вирізняється нічим особливим з-поміж інших російських генералів. Більш актуальним є питання про те, як російські військові реорганізовують (і чи мають намір робити це взагалі) [свою систему] командування та управління, підтримки з повітря та тилового забезпечення для цього наступу», — пише Кофман.

Окремо він додає, що якщо російські військові продовжать «перекидати свої підрозділи розрізнено, тримаючись автошляхів, вузькими просуваннями — то будуть розбиті українцями, як і в інших боях». «Я бачив, як вони вносили корективи в окремих районах, проте деякі проблеми [армії РФ] мають структурний характер», — робить висновок Кофман.

«Росія не докладала особливих зусиль, аби зруйнувати наземні комунікації з Донбасом. Це означає, що успіхи РФ [в регіоні] у кращому разі умовні, а Україна може бути здатна проводити контрнаступи»

6. Будь-які успіхи РФ будуть умовними, будь-яке просування — повільним та затратним. Роб Лі нагадує, що атакуюча сторона зазвичай прагне досягти триразової (якщо не більше) переваги над оборонцями. «Такий рівень домінування зараз, швидше за все, недосяжний для Росії - за винятком переваги на тактичному рівні в окремих місцях», — наголошує експерт. Він прогнозує, що нестачу живої сили РФ спробує компенсувати ударами з повітря та артилерією, а також більш активно задіявши малопідготовлені сили «Л/ДНР». «Але це не рецепт швидкого прориву, тоді як ЗСУ вже продемонстрували, що вони боєздатні, винахідливі і мають гарне керівництво. Швидше за все, будь-який поступ Росії буде повільним і затратним», — констатує Роб Лі.

Подібну думку озвучує і Майкл Кофман, зазначаючи, що Україна вже перекидає підкріплення у районах Запоріжжя, Харкова та на Донбас. «Росія не докладала особливих зусиль, аби зруйнувати наземні комунікації з Донбасом. Це означає, що успіхи РФ [в регіоні] у кращому разі умовні, а Україна може бути здатна проводити контрнаступи», — пише Кофман.

7. Україна може дозволити собі «тактичні» точкові відступи. Доки Україна зможе чинити опір спробам РФ оточити значну частину її військ, «російські тактичні чи оперативні успіхи навряд чи допоможуть їй домогтися стратегічних досягнень», вважає Роб Лі. Водночас, переконаний експерт, Україна може дозволити собі торгувати простором в обмін на час, відступаючи до територій, які легше захищати, або навіть до міст, якщо це необхідно. Лі вважає, навіть якщо Україна втрачає територію, але одночасно здатна завдавати Росії більших втрат, ніж несе сама, «це можна вважати успіхом». «Адже Росії потрібні сили не лише для того, щоб вести наступи, але й щоб утримувати позиції та ротувати підрозділи на лінії фронту для відновлення», — нагадує Лі. А постійне виснаження сил може зробити такі завдання непідйомними для військ РФ.

Кофман зі свого боку пише про те, що українські сили, схоже, вже «провели тактичний відступ на деяких ділянках, підірвали мости і водночас могли зайняти позиції для контратак, щоб поставити під загрозу наступ Росії».

8. Військові цілі Росії очевидні, що позбавляє їх елементів несподіванки, вважає Роб Лі. «Це означає, що Україна має можливість зірвати ці плани і може перехопити ініціативу, — пише Роб Лі. — Сюди може входити зрив російських каналів постачання — можливо, руйнування мостів та доріг, щоб змусити російські підрозділи рухатися заболоченими полями; або флангові рейди та атаки на російські війська навколо Херсона та Харкова; або навіть додаткові рейди на російській території, такі як гелікоптерний удар по нафтобазі в Білгороді 1 квітня [офіційно Україна не коментувала цю пожежу — прим. ред.]». Експерт наголошує: Київ зацікавлений у тому, «щоб не дати Росії диктувати умови війни».

9. Баланс сил у війні починає вирівнюватися не на користь Росії за рахунок постачання зброї. «Розширення [міжнародної] підтримки за рахунок бронетехніки, БМП та артилерії дозволить Україні заповнити втрати та озброїти резервні бригади(особливо це стосується артилерії та боєприпасів, яких потребує Україна). Таким чином, загальна траєкторія кореляції сил у цій війні — не на користь Росії», — констатує Майкл Кофман.

10. Результат битви за Донбас не очевидний, багато що залежить від ініціатив України. Кофман нагадує, що Донбас — загалом урбанізований регіон, а щоб оголосити про контроль над ним, російським силам, ймовірно, доведеться захопити Сєвєродонецьк у Луганській області та Слов’янськ із Краматорськом — у Донецькій. «Це може призвести до затяжних і затратних боїв у міській місцевості», — зазначає експерт. А констатуючи перспективу вичерпання сил РФ для подальших повномасштабних наступів, Кофман пише: «Чи означає це патову ситуацію? Не обов’язково. Україна має свої варіанти наступу. Росія ж може спробувати зосередити сили на контролі над утримуваними територіями і чинити тиск на українську сторону за допомогою блокади. Занадто рано передбачати, якою може бути наступна фаза [війни], і це залежить від того, що вирішить зробити Україна».

Роб Лі називає однією з головних переваг України наявність внутрішніх ліній комунікацій, які «дозволяють їй переміщувати війська та припаси своєю територією швидше, ніж це може зробити Росія». «Україна також мобілізувала свої підрозділи територіальної оборони, які вже набули бойового досвіду», — нагадує експерт. Він вважає, що Путін продовжуватиме війну, «поки вважає, що його збройні сили мають шанс просунутися вперед». «Однак масштаби проблем з чисельністю особового складу російських наземних військ у поєднанні з високим ступенем виснаження припускають, що наступ Росії на Донбасі, швидше за все, призведе лише до часткового успіху», — вважає він.