6-річний Влад є уособленням жертв Бучанської різанини для жителів багатьох країн.
Владик носить консерви мамі на могилу...
Фотографії старої жінки на похороні сина і світлини хлопчика біля поховання мами закарбовані в національній пам’яті
В сучасній Україні знімки, які вражають світ гіркотою, на жаль, не рідкість. Здається, ми бачили вже найбільшу біду, але щоразу знаходяться нові історії, які «перекривають повітря» і є доказами для суду за злочини росіян проти нашого народу
70-річна жінка і 6-літній хлопчик пов’язані Бучею. Вони не знають одне одного, але мають однакову біду, про яку довідався увесь світ. Завдяки фотографу-аргентинцю відомого іноземного видання Associated press Родріго Адбу люди побачили, як знесилена 70-літня жінка припадає перед труною, в якій лежить її син. А також були вражені знімком, на якому хлопченя, зважаючи на свої уявлення про смерть, принесло консерви на могилу мами. Убивці-росіяни позбавили життя найдорожчих для них осіб, розтрощивши їхній простір любові.
Надія Трубчанінова, попри поважний вік, щодня упродовж цілого тижня їздила зі свого села до багатостраждальної Бучі – сподівалася відшукати сина. Добиралася зруйнованими дорогами автостопом, з дня в день… Знайшла через сім довгих днів і ночей. Як вона почувалася всі ці дні, які думки відганяла і як трималася, коли нарешті його впізнала, – про це страшно думати. Хоронила сина 16 квітня. Плакала, а з нею, дивлячись на фото непоправної біди, гамували сльози ще тисячі передусім українських мам.
Сумному герою фото, шестилітньому Владику, важко попрощатися з найріднішою людиною назавжди. Як же осягнути оте «ніколи більше не побачу мами», коли тобі так мало років?
Інший знімок з Бучі – теж про біль прощання. Дитина, якій би годилося слухати з уст неньки вечірні казки і замовляти їй щось, чого хочеться на сніданок, носить мамі їжу на могилу. Той же фотограф, побачивши таку картину, певно ж таки пережив шок, а тоді зрозумів, що мусить «струсонути» таким страхіттям й інших – щоби робили все від них залежне задля повернення людяності на українську землю. Сумному герою фото, шестилітньому Владику, важко попрощатися з найріднішою людиною назавжди. Як же осягнути оте «ніколи більше не побачу мами», коли тобі так мало років?
Як розповіли знайомі, Владик з 10- й 13-літніми братом і сестрою мешкали саме в Бучі. Під час окупації й масових обстрілів близько місяця жили в підвалі. Їхня мама, яка в мирний час працювала нянею в дитсадку, дуже важко сприймала воєнні події. Надзвичайно боялася звуку снарядів. Дуже мало їла і вживала багато пігулок.
Однієї ночі 34-літня жінка заснула й не прокинулася. Для неї страхіття, організоване російською владою, виявилося убивчим. Її чоловік того ранку спокійно одягав дітей і думав, що дружина просто хоче довше поспати, аж поки не доторкнувся до неї. Аби поховати жінку, довелося питати дозволу в окупантів. Могилу вирили неподалік на подвір’ї приватної садиби. Туди й навідуються хлопчики, а їхня старша сестричка, навпаки, намагається оминати страшну місцину.
Страждання дітей, старенької матері й іще сотень тисяч людей, які мають у пам’яті свої страшні фотографії про російських катів, заслуговують найсуворішого покарання. І воно обов’язково впаде із землі з неба на їхні голови та на долі їхніх наступних поколінь!
За матеріалами bucharada.gov.ua, radiotrek.rv.ua, vechirniy.kyiv.ua, unian.ua.
Олена КАЛЕНЮК.
Читайте також на volyn.com.ua: «Дружина волинського героя-танкіста Олександра Цюпака: «Саша жартував, що робити ремонт не його заняття – він краще вміє захищати Батьківщину»».
