Душа Михайла Романюка, як і десятки тисяч інших українських душ, чекають на справедливий суд над убивцями. І він буде.
«Не можу сидіти у підвалі, коли загарбують нашу землю, – їду у військкомат…»
Рідні розповіли історію чоловіка з велосипедом, вбитого у Бучі. Посмертна світлина 58-річного Михайла Романюка облетіла майже весь світ
Тіло чоловіка з велосипедом так і пролежало на вулиці до самого визволення міста українською армією. Як розповіли «Факти ICTV», Михайла Романюка вже поховали.
Його родина зараз живе в Луцьку. Старенька мати розповіла про останній день життя сина. «Він казав, що не може сидіти у підвалі, коли агресори намагаються загарбати нашу землю. У мене, сказав, серце розривається. Він зібрався у військкомат і заспокоював мене, що буде довго жити», — сказала жінка.
Про те, що Михайло загинув, його матері розповіли пізніше, бо, кажуть, жінка б так і не виїхала з Бучі.
«По них стріляли з другого поверху житлового будинку, – розповіла жителька Бучі Вікторія Батура. – Зятю моєму пощастило, він вцілів, а Михайлові прилетіла куля в голову».
Жінки вирішили евакуюватися. Із собою взяли тільки документи. З Бучі вибиралися пішки, а потім натрапили на чоловіка, який узяв їх до своєї машини та вивіз подалі. Про те, що Михайло загинув, його матері повідомили пізніше, бо, кажуть, вона б так і не виїхала з Бучі.
У Луцьку жінки оговтуються від пережитих жахіть, та понад усе мріють про перемогу над рашистами, аби не гинули діти, матері та наші мужні воїни. Повертатися до рідної Бучі поки що не планують. «Хата ціла, але морально я ще не готова, – каже Вікторія Батура. – Я не уявляю, як зможу там жити, ходити тими вулицями, знаючи, що на майданчику, де граються мої діти, палили інших дітлахів, біля нашого паркану теж були спалені люди: і дорослі, і малі».
Василь КІТ.
Читайте також на volyn.com.ua: «Останні слова – «Слава Україні!»: прикордонник підірвав себе, щоб зупинити окупантів».
