«Дитина є дитина, і її треба колисати...»
84-річний дідусь заради порятунку родини проїхав за кермом 1000 км (Відео)
Відео, на якому старий чоловік тримає на руках маленьку дівчинку, аби вона спокійно спала в одному з центрів для тимчасово переміщених осіб в Запоріжжі, облетіло увесь світ. Дбайливого дідуся одразу назвали одним із символів війни в Україні. Виявляється, 84-літній Валентин Платов кілька діб старенькою машиною віз родину подалі від бомбардувань – сина, невістку, трьох онуків та собачку до Івано-Франківська
...В їхнє село Степове, що за 50 кілометрів від Запоріжжя, окупанти зайшли у перші дні весни. Від небезпечної траси сім’я переселилася до дідуся, який мешкав у глибині села. Зробили це вчасно, адже за два дні їхню домівку вже розбомбили.
Майже місяць вони провели у підвалі будинку. В селі не було світла і газу, за цей час з’їли всі продуктові запаси. І ледь не втратили маму дітей, яка захворіла. Гарячку збивали дитячими ліками, адже інших просто не було.
І хоча 2 квітня в Степове зайшли Збройні сили України, родина евакуювалася. Адже військові попередили, що можуть бути бої і це небезпечно.
«Я не хотів їхати. Думаю, у мене тут виноград, садок, і кози, і кури. Я не міг уявити, що може бути така війна», – каже Валентин Миколайович.
– Я малим грався патронами, та не хочу, щоб у моїх онуків було таке саме дитинство, – бажає колоритною українською мовою Валентин Платов.
Однак він, незважаючи на свої 84, – єдиний водій у сім’ї. Тому сів за кермо і за два дні подолав близько тисячі кілометрів. Каже, що вперше в житті проїхав таку відстань майже без перепочинку. І вперше користувався навігатором. Мовляв, за себе не боявся – переживав за дітей і онуків. Руки втомлювалися, але він їхав...
Першу зупинку на маршруті вони зробили у Запорізькому хабі для біженців. Тут, поки син шукав, хто може полагодити їхню машину, а невістка доглядала двох старших діток, Валентин Миколайович і заколисав 6-місячну Ізабелу. Саме цей розгублений погляд чоловіка і мирний сон маленького янголяти на відео вразив світ.
«Дитина є дитина, і її треба колисати. Для того, щоб вона була щаслива і здорова. Щоб вона ніколи не бачила того, що я побачив...» – говорить дідусь Валентин.
Далі родина попрямувала до Івано-Франківська. Зараз вони в безпеці – знайшли прихисток в одній із церков, але не знають, чи зможуть повернутися додому.
Сивочолий чоловік каже, що його дитинство пройшло на руїнах Другої світової війни. «Я малим грався патронами, та не хочу, щоб у моїх онуків було таке саме дитинство», – бажає колоритною українською мовою Валентин Платов.
Алла ПАСС, tsn.ua.
Читайте також на volyn.com.ua: «Дружина волинського героя-танкіста Олександра Цюпака: «Саша жартував, що робити ремонт не його заняття – він краще вміє захищати Батьківщину».
