Мріяли про подорож Заходом: переселенка з Харкова розповіла, як її родина облаштувалася на Волині

Прихисток Ірина Корольова з чоловіком, сином та свекрухою знайшли через соціальні мережі, – розповіли в пресцентрі Волинського обласного центру зайнятості.

Як розповіла Ірина Корольова, дорогою на Волинь згадувала, як з чоловіком колись мріяли про подорож на авто західними областями України, і мрія через війну здійснилася.

24 лютого о 5:00 харків’яни прокинулися під вибухи. За словами Ірини Корольової, першочергово родина шукала укриття: першу ніч провели в підвалі без води та світла, наступні вісім днів жили в невеликому приміщенні на цокольному поверсі, де були добрі умови.

«16 дорослих і п’ятеро дітей тут лишилися. По черзі готували гарячу їжу для дітей, а самі перебивалися канапками. З продуктами було скрутно. Але серед нас була жінка, яка працювала у супермаркеті і час від часу приносила якісь харчі, – пригадує жінка.

Коли війська РФ почали обстрілювати місто з «Градів» та скидали авіаційні бомби, родині Корольових довелося приймати рішення про виїзд на спокійну територію. У машину, говорить переселенка, зібрала теплі речі, намет, пальник, мішок картоплі, а син взяв хом’ячка Кексика та кицю Вафельку.

Спершу вся родина виїхала до міста Світловодськ Кіровоградської області, де живуть родичі. За словами харків'янки, дорога була складною: поперек дороги були розбиті вантажівки, подекуди горіли будинки і машини. У Світловодську провели п'ять днів: три дні ремонтували авто, яке побили на ямах, і ще два дні відновлювали сили. Ірина Корольова каже: у місті не залишилися, бо роботу знайти було б складно.

У селі Струмівка родину Корольових прихистила місцева родина. Дорогою на Волинь Ірина з чоловіком пригадували, як мріяли про подорож на автомобілі заходом України, і як мрія втілилася в життя через повномасштабну війну. Жінка каже: знайомі з острахом перепитували про наш маршрут на захід, але родина впевнилася, що тут живуть чудові люди.

 Знайомі з острахом перепитували про наш маршрут на захід, але родина впевнилася, що тут живуть чудові люди.

Чоловік Ірини після переїзду налагодив роботу та працює дистанційно, свекруха до війни подала документи на оформлення пенсії. Сама ж Ірина зайнялася пошуком роботи і знайшла вакансію в Луцькому міському центрі зайнятості.

«Мені підійшла робота пекаря. За освітою я харчовий технолог. Коли ще працювала у Харкові, то для себе практикувалася як пекар. Ось майже місяць я працюю. Можливо, у мене не така швидкість, як у колег, та я швидко вчуся. Людина, яка хоче працювати, роботу знайде завжди, – зазначила харків’янка.

Нині Ірина Корольова працює в мініпекарні, що спеціалізується на 17 видах печива. З її слів, вручну пекарі виготовляють пісочне печиво, трубочки й конвертики з джемом, «мащеники» зі згущеним молоком та інше. Додає: колеги всіляко підтримують та допомагають на новій роботі.

Читайте також: Нас прийняли,як рідних, але віримо, що скоро повернемося додому, – переселенці з Севєродонецька на Волині