Друга Світова забрала батька, третя – дім: 91-літня переселенка у Луцьку розповіла, як вижила під обстрілами

Нині разом із донькою жінка живе в одному з гуртожитків Луцька, куди приїхали з Донеччини.Жінка каже: ніколи не думала, що доведеться вдруге пережити війну.

Про це йдеться в сюжеті Суспільного. 

Пенсіонерка досі пам'ятає Другу світову війну. Тоді, лишившись без батька, родина ледь вижила через скруту. «Після війни нічого не було, мама ходила полями, збирала перемерзлу картоплю, терла, відварювала, пекла оладки, так і вижили», – пригадує жінка.

Євгенія Сопіна розповідає: не вірила, що за вісім десятків років знову доведеться пережити подібне. Російські війська зруйнували дім, у якому жила пенсіонерка. Також не встояв будинок її онука.

Після війни нічого не було, мама ходила полями, збирала перемерзлу картоплю, терла, відварювала, пекла оладки, так і вижили

«Хороший будинок побудували, як налетіли прокляті, розбили будинок і кухню. Ми ж, дякувати Богу, залишилися живі. І не думали, і не мріяли, що в таке пекло попадемо», – каже переселенка.

Попри постійні обстріли пенсіонерка до останнього не хотіла виїздити. Вмовила 91-річну бабусю покинути дім дочка Галина. Каже: іншого виходу не було.

«Коли наше село почали бомбити, ми сиділи в підвалі. Потім ще сильніше, потім танки ці, все вибухає. Я до бабці кажу: їдемо! За 5 хвилин в чому в підвалі сиділи, кинули в машину і поїхали! Отак ми виїхали – брудні, в сажі, в пилюці», – пригадує Галина Сопіна. Каже: снаряд потрапив у будинок сина одразу після того, як родина виїхала з села.

Діти Галини жили у різних містах Донеччини. Жінка розповіла, що до останнього не знала чи живі усі члени родини. Зустрілися усі на автодорозі на Дніпровщині: «Бо ж в нас і зв’язку не було, як почали обійматися, цілуватися. Ви не уявляєте… Бо ж ми думали, що вони померли, там загинули, а вони думали, що ми загинули».

Читайте також: Мріяли про подорож Заходом: переселенка з Харкова розповіла, як її родина облаштувалася на Волині