«Ну как, не жмут трусы Наташи с Бучи?»
Поезія до сліз
Ну как, не жмут трусы Наташи с Бучи?
А лифчик Тани неужель налез?
Ну да, твой муж и Джеки Чана круче,
Накрал тебе в Гостомеле колец!
А мій… своїх дітей давно не бачив,
Вже й не впізнала донечка його.
Бо в нього є лише одна задача:
Світ берегти від виродка твого.
Урод твой изнасиловал младенца,
Он тварь, и не имеет права жить!
Чудовище, что не имеет серца,
И ты такая ж, что тут говорить!
А в нас дівча, згвалтоване й роздерте,
У нас земля просякнута слізьми
І кров’ю… Скільки ж бачила вже смерті…
Ну на, іще мої труси візьми!
Чего тебе ещё, тварь, не хватало?
Ботиночек для сына на весну?
А знаешь, как оно их с ног снимало
Убитого мальчонки… Не засну…
А в нас дівча, згвалтоване й роздерте,
У нас земля просякнута слізьми
І кров’ю… Скільки ж бачила вже смерті…
Ну на, іще мої труси візьми!
У нас хлоп’я принесло на могилку
До мами дві консерви… Як болить…
Зробили ми лише одну помилку:
Ми намагались якось зрозуміть.
Ты плачешь горько: Маки закрывают,
И очередь большая в банкомат.
Стиралки, унитаза не хватает…
Вы Украину превратили в ад.
У нас у Краматорську на вокзалі
Ракета в натовп влучила з людьми.
І люди помирають у підвалі
Від голоду і спраги між пітьми…
Как тебе с этим на земле живётся?
Как тебе спится? Маешься в тоске?
Ты ждёшь его? А он к тебе вернётся
Лишь грузом 200 в порваном кульке!
Ксюша АНГЕЛ.
Читайте також у нас: ««Толік, я бажаю, щоб усі наші діти, які гинуть у цій війні, снилися тобі до кінця днів!»».
