Донька Бандери до 13 років не знала, що її батько – ідеолог ОУН.
Третя любов стала вирішальною для Степана Бандери
Метою провідника ОУН було не тихе сімейне життя, а постійна боротьба, і це добре розуміла його дружина Ярослава
На «рушничок щастя» легендарний українець став у Кракові
Першим коханням Степана Бандери була Юлія Якимович, яка жила в сусідньому селі на Прикарпатті. Однак вона не відповіла взаємністю, попри те, що Бандера читав їй вірші Шекспіра. Дивовижно, але всюдисущі каральні органи СРСР так і не дізнались про його ставлення до неї. Інакше б доля цієї жінки була б сумною, адже всіх людей, якоюсь мірою пов’язаних з Бандерою, було знищено або вони зазнали репресій.
На початку 1930–х років серцем Бандери заволоділа чарівна націоналістка Анна Чемеринська. Та прихильність красуні Степан здобути не зумів — натомість дівчина обрала іншого активіста оунівського підпілля — з гарною поставою і високого Ярослава Барановського на прізвисько Макар, вищого за Бандеру за статусом.
А ось третя любов стала вирішальною: в 30 років у Кракові Степан Бандера познайомився з 22–літньою активісткою ОУН Ярославою Опарівською, з якою через місяць одружився. У місцевій греко–католицькій церкві, парохом якої був отець Павло Хрущ, 3 червня 1940 року подружжя повінчалося.
Їх багато що об’єднувало. До прикладу, Ярослава, як і Степан Бандера, — донька священника УГКЦ, який був польовим капеланом УГА і у 1919 році загинув на війні з поляками. Крім цього, дівчина, як і Бандера, навчалася у Львівській політехніці. Вступила до ОУН у 1936–му. Працювала у підпіллі. Є багато свідчень про її активну участь у громадському житті…
Весілля було дуже скромне. На ньому зібралося ледве десяток запрошених гостей. Звичайно, що в основному — провідна ланка ОУН. Це були люди, середній вік яких на той час становив 30 років. Молоді, загартовані підпіллям, із серйозним досвідом нелегальної роботи, перебування на конспіративних умовах і дуже не вибагливі в побуті.
Їх багато що об’єднувало. До прикладу, Ярослава, як і Степан Бандера, — донька священника УГКЦ, який був польовим капеланом УГА і у 1919 році загинув на війні з поляками.
Подружжя деякий час мешкало в одному з таборів для переселенців на вулиці Лютеранській, 18. Потім, у 1940–1941 роках, з вимог конспірації виїжджало на декілька тижнів до Варшави на винайняту Романом Малащуком квартиру під прізвищем Гуцул.
Про цей період згадує Микола Климишин: «Після одруження Степана Бандери якихось особливих змін в його життю не зауважувалося. Мав дуже скромну кімнату. Там часто відбувалися наради Проводу, зустрічався він з людьми. Бував я також часто в цій хаті, де жила його сім’я. Одно можна сказати, що в него кімната і вся ця хатня обстановка була просто бідна, скромніша, ніж у кого–небудь іншого. Треба мати на увазі, що ніхто не трактував оті свої помешкання, як щось постійне. Це було просто тимчасове, що він повинен тут деякий час побути і може кожного дня відійти в Україну, і тому те помешкання якось обставляти не було ніякого змислу».
Шкодував, що не може дружині й дітям приділити належної уваги
Звичайно, подружнє життя, створення повноцінної сім’ї — це діти. Їхня донька Наталка народилася у травні 1941–го в місті Сянік на Надсянні. Тоді дружина виїхала окремо від чоловіка, бо він активно займався організаційною роботою, і щоб не наражати її на небезпеку — зокрема, переслідування німецькими спецслужбами, польським підпіллям чи радянськими агентами — вони розділилися й жили окремо. Молодші діти народжувалися вже у повоєнний час. У Баварії, на півдні Німеччини, у квітні 1946–го на світ з’явився син Андрій, донька Леся — у травні 1947 року.
Ясно, що лідер підпільної організації, який часто змінює місце проживання, не може повноцінно присвятити себе батьківству. Оскільки подружжя нерідко до 1945 року і пізніше жило порізно, то основне навантаження лягало на плечі Ярослави…
Після виходу з концтабору Саксенгаузен протягом лютого–червня
Оскільки подружжя нерідко до 1945 року і пізніше жило порізно, то основне навантаження лягало на плечі Ярослави…
1945 року Степан Бандера з родиною мешкав у Відні та його околицях. За спогадами Галини Петренко, всі тоді перебували у великій скруті. Вона з батьком проживали разом із родиною Миколи і Дарії Лебедів, до яких кожен день навідувався Бандера. Його цікавило все, що відбулось і відбувалось в Україні, від якої він був цілком ізольований. Про сім’ю часто говорив з великою турботою, шкодував, що не може дружині й дітям приділити належної уваги.
За свідченням друзів і очевидців, подружжя Бандер всупереч нелегким обставинам виростило дітей у релігійному дусі. Доньки й син виховувалися в «Пласті», були членами Спілки української молоді. Коли в 1959 році Степан Бандера загинув, його наймолодшій дочці Лесі було дванадцять. Ярослава з трьома дітьми залишалася на утриманні та під охороною Організації українських націоналістів.
… «Мій незабутній батько виховав нас у любові до Бога й України. Він був глибоко віруючою людиною і загинув за Бога та незалежну вільну Україну — за свободу всього світу. Мій блаженної пам’яті батько, який уосіблював цей великий ідеал, залишиться провідною зіркою всього мого життя, так само, як мого брата і моєї сестри та української молоді», — це слова із виступу Наталки Бандери 15 жовтня 1962 року під час суду над Богданом Сташинським, який убив Степана Бандеру.
За матеріалами suspilne.media, lviv.znaj.ua, naskryzhalyah.blogspot.com, nta.ua.
Марина ЛУГОВА
Читайте також: Хоч без ніг, але наречена. Бо у них велике кохання.
