Курси НБУ $ 41.40 € 45.14
Коли після ракетного обстрілу з медичкою-добровольцем обірвався зв’язок, все волинське село молилося за її порятунок

Цій гарній, розумній і рішучій жінці ще б жити й жити…

Фото із фейсбук-сторінки Наталії ВОЛОХАТОЇ.

Коли після ракетного обстрілу з медичкою-добровольцем обірвався зв’язок, все волинське село молилося за її порятунок

Але дива не сталося. Лише через 5 діб вдалося дістати з-під завалів Оксану Горпініч, медика 14-ї бригади, мешканку Нововолинської громади, яка до війни проживала в селищі Благодатне. «Наша Мурашка полетіла на небеса, стала Ангелом», — ​повідомили її друзі

«Скільки життів, Мурашко, ти врятувала за роки війни… Велике дякую за твою пораду, за твою поміч, ти ніколи нікому не відмовила у допомозі, ти бігла за першим викликом, за першим дзвіночком… Вибач нас за те, що ми не змогли тобі допомогти, що не змогли тебе спасти… Як важко втрачати друзів…» — ​такими зворушливими словами у фейсбуці першою повідомила про загибель Оксани Горпініч у війні з російським агресором мама учасника АТО волонтерка Наталія Волохата.

Пані Оксана прийшла на службу ще 2014 року. «Наша Мурашка» — ​так полюбовно називали її солдати. Бо й справді, ніби невтомна мураха, була всюди, де чекали на її підтримку. Не злічити тепер тих, кому вона врятувала життя. Зі своїми бійцями з перших днів війни вона була там, де найважче.

Загинула, рятуючи воїнів, під час ракетного обстрілу неподалік Ізюма на Харківщині. З-під завалів Оксану Леонідівну витягнули аж через п’ять днів після загибелі. А ще знадобилося кілька діб, щоб доставити тіло додому.

Траурний кортеж із загиблою Героїнею прибув у селище пізно вночі, однак земляки зустріли його гідно — ​з прапорами України та квітами, стоячи на колінах.  За збігом обставин хоронили медсестру Оксану Горпініч у День медичної сестри саме в прекрасну пору яскравого травневого буйноцвіття.

У свої сорок чотири ця мужня жінка встигла завоювати авторитет і довіру як медик не лише у Заболотцях колишнього Іваничівського району, де раніше працювала, а й у навколишніх селах та в колективі іваничівських медиків. «Фельдшерка від Бога» — ​так характеризують Оксану Горпініч усі, хто її знав чи з ким зводили життєві дороги. І коли з’явилася перша звістка про те, що на війні, куди вона пішла добровольцем, їхня медичка пропала безвісти і з нею немає зв’язку, всім селом молилися і просили Бога, аби знайшли її живою. На жаль, не судилося...

А ще вона виховала двох прекрасних доньок — ​Ірину та Наталію, які подарували їй двох онуків, яким невдовзі буде по три роки.

… Траурний кортеж із загиблою Героїнею прибув у селище пізно вночі, однак земляки зустріли його гідно — ​з прапорами України та квітами, стоячи на колінах. За збігом обставин хоронили медсестру Оксану Горпініч у День медичної сестри саме в прекрасну пору яскравого травневого буйноцвіття.

Бракувало слів, аби висловити співчуття близьким та рідним загиблої, у Нововолинського міського голови Бориса Карпуса, старости селища Благодатне Олени Леоненко, головного лікаря Іваничівського центру ПМСД Романа Киці та багатьох інших, хто прийшов провести жінку-воїна в останню земну дорогу.

Навколішки стоячи, не скупилися на чоловічу сльозу її бойові побратими. З хвилюванням згадували короткий, але яскравий життєвий шлях своєї рятівниці, висловлювали безмежну вдячність й обіцяли, що вічно її пам’ятатимуть. А потім — ​дорога, встелена квітами аж до кладовища у Благодатному.

Відспівали безстрашну захисницю волинянку Оксану Горпініч священники ПЦУ у місцевому храмі Винесення Чесних Древ Христа Господнього на чолі з настоятелем Станіславом Галайком.

Роксолана ВИШНЕВИЧ

У боях за Україну полягли мужні сини Волині

  • Андрій СЕМЕНОВИЧ – військовослужбовець із міста Берестечка на Горохівщині;
  • Сергій ІВАНОВ – старший солдат, житель міста Володимира;
  • Михайло ЛОПУШИК – військовослужбовець із села Прилісне на Маневиччині;
  • Іван МОСІЙЧУК –  старший солдат із села Старосілля на Маневиччині;
  • Сергій ТРОХИМОВИЧ – військовослужбовець із міста Нововолинська;
  • Юрій ЛІЩУК –  військовослужбовець із села Старі Кошари Ковельського району;
  • Олег ЛЮТИНСЬКИЙ –  військовослужбовець із села Сереховичі на Старовижівщині;
  • Богдан БОРТНЮК – військовослужбовець, житель села Смідин на Старовижівщині;
  • Дмитро КАРПИЧЕВ – військовослужбовець із села Новосілки на Турійщині;
  • Ігор ДЯЧЕНКО – військовослужбовець, житель міста Луцька;
  • Сергій ЄРЬОМЕНКО –  військовослужбовець із села Видраниця на Ратнівщині;
  • Ярослав КАШУБА –  боєць спецроти «Світязь» із села Соловичі на Турійщині;
  • Олександр ЛАПЧУК –  боєць із села Соловичі на Турійщині;
  • Владислав БІГУН – старший солдат, житель села Боголюби Луцького району;
  • Петро ОСАДЧУК – боєць із села Стобихівка Камінь-Каширського району.

Читайте також на volyn.com.ua: «Дружина волинського героя-танкіста Олександра Цюпака: «Саша жартував, що робити ремонт не його заняття – ​він краще вміє захищати Батьківщину»​».

Telegram Channel