Мама думала, що втратила малюка, якого народила кілька днів тому…

У цьому багатостраждальному місті, де щодня від голоду і російських снарядів гинуть десятки містян, часом трапляються і неймовірні історії порятунку. Про одну з них у мережі фейсбук розповів журналіст Олег Ущенко. За його словами, днями у підвал маріупольської лікарні, де ховалися люди, принесли немовля 5 днів від народження. Тоді вирішили, що воно єдине вціліло під завалами після влучання бомби у багатоповерхівку.

При детальному огляді хлопчика виявилося, що у нього — ​великий опік. Тож лікар чесно сказав: якщо не відвезти в опіковий центр, слід готувати коробку від взуття (для поховання).

Лікар серед галасу та вибухів навіть не відразу втямив, який пацієнт до нього потрапив, бо він лише заснув після потрійної, очевидно, зміни. Тож загорнуту у куртку дитину просто поклали на стілець у кутку, де ховалися літні люди, і на неї мало не сів якийсь дідо. В останню мить лікар отямився і зупинив чоловіка.

Крихітку віднесли до жінок-породіль. Там малюка помили і почали годувати грудьми. У перший день йому стало краще. На другий — ​гірше. На третій — ​ще гірше. При детальному огляді хлопчика виявилося, що у нього — ​великий опік. Тож лікар чесно сказав: якщо не відвезти в опіковий центр, слід готувати коробку від взуття (для поховання).

Удруге малюка врятував чоловік, який, ризикуючи життям, таки довіз його до спеціалізованого закладу. «Принесли дитинку, почали оформляти, і тут медсестра пригадала, що у них з опіками лежить молода мама, яка божеволіє, бо десять днів тому народила хлопчика, але у кінці пологів до них прилетів снаряд, тож вона через опіки втратила свідомість і не знає, що з сином. А через кілька хвилин жінка, плачучи, вже тулила до грудей свого первістка», — ​розповів журналіст.

Хочеться сподіватися, що і мамі, і малюкові вдасться врятуватися з пекла у Маріуполі і рашисти не депортують їх на Сахалін чи в інші забуті Богом місця.

Юлія ЛУГОВА.

Знайшлася «рідна кров»

Продовження історії 4-річної Аліси із Маріуполя

Розповідь про маленьку героїню з підвалу «Азовсталі», яку нелюди-окупанти у День матері розлучили з найріднішою людиною, зачепила серця багатьох українців. Під час останньої евакуації з території заводу мама дитини нібито не пройшла так звану процедуру «фільтрації» і потрапила в заручники до окупантів. Тим часом Алісу евакуювали на українську територію — ​у Запоріжжя. А нещодавно, як повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, вдалося знайти рідних дівчинки.

«Сьогодні до Запоріжжя, де тимчасово дали притулок дитині, приїхав її родич. Зараз вона разом із дядьком прямує до безпечного регіону на заході України. Найближчим часом очікується зустріч дівчинки з рідною бабусею, яка приїде з Польщі. Маленька Аліса буде передана їй під опіку як дитина, яка в умовах воєнного стану залишилася без піклування батьків», — ​розповіла Денісова і додала, що ця історія матиме щасливе завершення тільки після повернення мами з окупованої території.

Нагадаємо, 4-річна Аліса стала відомою після того, як її мама зняла відео про те, як дочка мріє вибратися з-під обстрілів і повернутися додому. Ролик із бункера «Азовсталі» вперше з’явився в інтернеті 17 квітня. Тоді повідомлялося, що дівчинка — ​дочка військового медика з Маріуполя. З перших днів облоги міста дитина знаходилася в укритті, де розміщувався імпровізований шпиталь. Там її мама допомагала пораненим військовим.

Відео про Алісу стало швидко поширюватися у соцмережах. Уже через два дні після його появи команда «Шахтар» на благодійному матчі в Стамбулі вийшла у футболках з фотографією 4-річної українки, яка всі дні війни ховалася від російських снарядів у бомбосховищі Маріуполя. «Я хочу повернутися додому», — ​було написано на футболках гравців.

Мріє, щоб ненька воскресла

Хлопчика засипало у підвалі разом із батьком, але вони дивом вибралися

Мишко народився у 2014-му в Маріуполі, цьогоріч він втратив найріднішу людину — ​мама померла у березні 2022-го. Дитина залишилася жити з батьком та двома братами під обстрілами російських нелюдів. Одного разу сім’я перебувала у підвалі, ховаючись від бомбардування, де їх засипало після удару бомби. Тоді батько взяв лопату і прорив хід в інше приміщення, тож усім вдалося вийти назовні.

Після пережитого Мишко різко подорослішав. На запитання волонтерки Алли Мельничук, про що він мріє, хлопчик відповів:

— Щоб моя ненька воскресла… 

— А про що ще? 

Мишко подумав і сказав:

— А більше нічого не потрібно.

За матеріалами fakty.ua, obozrevatel.com.

Читайте також на volyn.com.ua: «На Закарпатті ухилянта в гідрокостюмі відправили у воєнкомат​».