Що не так зі свідченнями Медведчука?

З правової точки зору. Уже виступили адвокати Порошенка, які вказали на цілий ряд правових моментів. Зокрема й те, що цим має займатися не СБУ, а ДБР. Також адвокати наголошують на тому, що уже багато одіозних політиків давали свідчення проти Порошенка, і ці свідчення потім розсипалися.

Як політолог, прокоментую політичну складову. Наскільки переконливими були ці свідчення? Медведчук читає написаний текст. Медведчук розповідає не про свої дії і про те, чому він свідком не був. Ми пам’ятаємо, як Медведчук брехав ще на процесі Василя Стуса. Очевидно, що працював ще з радянськими спецслужбами, потім — з російськими. Можливо він і зараз теж використовується, тільки вже СБУ. І в цій інформації, яку видає СБУ, мене дивує ось що. Коли ми говоримо про Медведчука, у нас найперша асоціація — зв’язок Медведчук-Путін, зрада на користь Росії. Тому найважливіше було б довести процес Медведчука до кінця саме в цьому аспекті. Але виглядає так, що у влади знову головний ворог не Путін, а Порошенко.

І давайте подумаємо, чому це оприлюднено саме зараз. Одна з версій — тому, що владі треба відвернути увагу від страшних наслідків удару по Десні ще 17 травня, який вже не можна приховати, де загинуло 87 солдатів.

І давайте подумаємо, чому це оприлюднено саме зараз. Одна з версій — тому, що владі треба відвернути увагу від страшних наслідків удару по Десні ще 17 травня, який вже не можна приховати, де загинуло 87 солдатів. Це вже п’ятий подібний випадок. Чому солдатів в казармах не розосереджують? Можливо, «записами Медведчука» відвертають увагу громадськості від цього питання?

Та повернемося до повідомлень СБУ. Пригадаймо відомий вислів «Якщо хочеш забезпечити правосуддя, посади когось із своїх друзів». Ми бачили, що Слуги народу цього не можуть зробити ні щодо своїх депутатів, які потрапляли у корупційні скандали і резонансні ДТП, ні щодо Ігоря Коломойського. Тобто, проти жодної людини, яка була наближена до Зеленського і до якої є питання від громадськості, антикорупціонерів, розслідування не було доведено до кінця. Ми знаємо, чим закінчилося розслідування «замаху» на Сергія Шефіра? А як тоді говорили, що це був замах на самого президента, атака проти його антикорупційної політики. Зеленський навіть заявив про це із трибуни Генасамблеї ООН. І що? І нічого.

Ми пам’ятаємо заяву про переворот, запланований на 1 грудня. І що? Знову нічого. Та й сам президент, на жаль, у довоєнний період виходив часто за межі своїх повноважень, що у правовій державі означало б розслідування і можливо навіть початок імпічменту. Йдеться, зокрема, про спроби розпуску Конституційного суду, призначення суддів КСУ всупереч закону. Згадаймо блокування з Офісу президента реформи правоохоронних органів.

Тобто, я повірив би владі, якби бачив, що ведеться цілеспрямована боротьба і проти корупціонерів, і проти тих, хто пов’язаний із проросійськими схемами. Але ж цього немає. Тому це мене підводить до думки, що у даному випадку зі свідченням Медведчука проти Порошенка ми маємо так зване вибіркове, політично вмотивоване правосуддя. Це якраз вписується в кампанію, що її вели ще до війни, і продовжують зараз проти опозиції. Це — нападки на опозицію з боку радників Офісу президента України. До речі, тих радників, які не перебувають на державній посаді, не подають публічно декларацій.

А люди з каналів Медведчука зараз працюють на єдиному інформаційному мовленні, в той час, як виключають патріотичні канали.

Влада і патріотична опозиція мусять працювати разом. Депутати від Європейської солідарності Ірина Геращенко, Марія Іонова, Іванна Климпуш-Цинцадзе багато їздять по закордонах, причому разом з депутатами від Слуги народу, щоб формувалася єдина позиція. А з боку влади ми бачимо кампанію по дискредитації і Порошенка, і його політичної сили. До речі, її Михайло Подоляк місяць тому назвав «політичною сектою, що зараз явно вмирає».

То я питаю, чи це сприяє єдності країни під час війни? Адже ми зараз ведемо війну за незалежність, територіальну цілісність, але це війна і за те, якою буде Україна. І звичайно в цій новій Україні не має бути місця вибірковому «політичному вмотивованому» правосуддю».

Олексій ГАРАНЬ, політолог, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, доктор історичних наук.