Паски серед руїн… Історія Віри Пилипівни вразила всіх.
Луцька художниця продала картини, щоб допомогти бабусі, яка пекла паски поміж руїн
10 тисяч гривень, виручених від продажу полотен, волинська мисткиня Алла Харчук переказала 83-річній Вірі Пилипівні з села Горенка на Київщині. Через обстріли її літня кухня перетворилась на руїни, вистояла лише піч. Та, попри це, пенсіонерка випікає в ній хліб
Ці дві жінки ніколи не зустрічалися вживу і донедавна не знали одна про одну. Алла Харчук — художниця з Луцька, засновниця мистецької студії. Віра Пилипівна — пенсіонерка з села Горенка на Київщині, яка нині переживає другу у своєму житті війну. Соцмережі облетіло фото, як вона напередодні Великодня пече паски посеред руїн під відкритим небом у печі, яка залишилася від її розбитої літньої кухні.
— Побачила сюжет про бабусю на телеканалі «1+1». Дуже зворушила ця жінка. Для мене вона — як образ моїх бабусь, яких я ніколи не бачила. Вразив її позитив, те, що на згарищі пече хліб. Не собі, а щоб допомогти… Вона — приклад для усієї країни. Приклад того, що якщо ти хочеш підтримати, то знайдеш можливість це робити, — розповіла Алла Харчук.
Мене дуже зворушила ця жінка, яка переживає уже другу у своєму житті війну. Для мене вона — як образ моїх бабусь, яких я ніколи не бачила. Вразив її позитив, те, що на згарищі вона пече хліб. Не собі, а щоб допомогти…
Тож після сюжету художниця вирішила якимось чином допомогти старенькій. Так виникла ідея продати свої картини і переказати кошти Вірі Пилипівні. Одну уже вдалося реалізувати, а іншу розіграла на аукціоні: усі охочі могли переказати на рахунок посильну суму, і між ними провели розіграш. Таким чином вдалося зібрати 10 тисяч гривень.
Коли журналісти передали гроші Вірі Пилипівні і розповіли, від кого це, вона написала художниці. А згодом вийшов сюжет на телеканалі.
— Із Вірою Пилипівною особисто не розмовляла. Лише через відеозвернення. Вона мені теж записала звернення через канал. Коли побачила відповідь бабусі, я просто плакала… Мені стало так незручно, бо коли щось робиш добре, то не чекаєш такої зворушливої похвали. Хочеться, щоб вона жила ще довго у мирній країні. А якщо лишився в її серці теплий спогад — це найбільша радість, — зазначає Алла Харчук і додає: — Я живу за золотим біблійним правилом: «Поводься з людьми так, як хочеш, щоб з тобою поводились». Не вважаю цю історію своєю добротою чи благодійністю. Це доброта дев’яти жінок, які долучилися коштами і яких також зворушила історія Віри Пилипівни. Я лише написала картину і запропонувала ініціативу. Мені хочеться показувати приклад моїм учням, щоб вони бачили, що художник — це не лише про картини. Це про почуття, про любов, про добро, підтримку та допомогу, — продовжує мисткиня. — Не важливо, чи ти багатий, чи бідний, важливе бажання і велике серце, яке хоче любити людей. Хочеться в своєму житті лишити автограф любові, ніжності та доброти. Це найголовніше призначення людини.
Алла Харчук переконує: буде продовжувати й надалі такі ініціативи.
Історія бабусі Віри
Спалила «комунізм», а хліб роздала людям
Коли після звільнення рідної Горенки Бучанського району Віра Пилипівна (на фото) повернулася додому, то застала у дворі руїни, адже окупанти обстрілювали село з важкої артилерії. Будинок жінки вцілів, проте повністю було зруйновано гараж та літню кухню. Вистояла лише піч, тому жінка вирішила не змінювати великодній традиції та спекти паски
Газу в селі не було, тому вона взялася лагодити піч самостійно.
«Я прийшла, а вона розвалена. Своїми руками виклала вниз цеглу. Діти сміялися. Подивилася, вилізла по тих цеглинках, вимостила доріжку. Взяла відро з глиною, змастила все», — розповіла жінка журналістам tsn.ua.
Розводила вогонь Віра Пилипівна папером із книги: «Бачите, спалюю «Актуальні проблеми наукового комунізму». Комунізм спалюю».
Віра Пилипівна спекла паски і роздала людям. Пригостила й електриків, які працювали на стовпах, відновлюючи електроенергію в селі.
Юлія МАЛЄЄВА, volynnews.com
Читайте також: Волинянка Любов Смолярчук випровадила на війну четверо синів і внука.
