«А я таки люблю паперове видання: взяв свіжий примірник, який ще пахне фарбою, і читаєш».
«Передплачую «Волинь», бо вона завжди з людьми, а зараз і на передовій»
Ці слова ми почули від давнього шанувальника нашої газети Івана Шевчука із Каменя-Каширського, котрому дісталася тисяча від «Волині»
Вручаючи подарунок*, кажемо, що щасливий конверт витягнула народна артистка України Людмила Приходько. В Івана Тимофійовича на це повідомлення спогад, сповнений емоціями. Адже, як каже, особисто знайомий із актрисою. У далеких 1980-х
роках актори Волинського обласного музично-драматичного театру, в якому Людмила Іванівна удостоїлася звання заслуженої, а згодом і народної артистки України, не раз приїжджали з виставами у Камінь-Каширський, а також села району. Оскільки Іван Шевчук очолював відділ пропаганди й агітації райкому партії, то був причетний і до організації таких творчих візитів.
За нагоди чоловік згадує і ще одного актора цього театру – Мирослава Юзефовича.
– Він для мене, – каже чоловік, – просто Славко. Адже ми з ним свого часу вчилися в Луцькому педагогічному училищі. Були одногрупниками, разом відвідували драматичний гурток, який вів, пригадую, актор Шейко-Гайворонський. Славко, мабуть, і завдяки цьому обрав акторський шлях, а я ще закінчив заочно Луцький педагогічний інститут, став учителем, хоч у школі недовго працював…
Іван Тимофійович передплачує не лише «Волинь», а й «Цікаву газету», додатки «Читанка для всіх» і «Так ніхто не кохав».
На початку сімдесятих молодого ініціативного педагога забрали в Камінь-Каширський райком комсомолу, а за якийсь час він очолив відділ пропаганди й агітації райкому партії. На цій посаді почав займатися передплатою періодичних видань, зокрема й «Волині», котру як шанувальнику йому було легко радити читачам, яких на той час видання мало понад 200 тисяч. І зараз уже будучи, як мовиться, на заслуженому відпочинку, Іван Шевчук — не лише відданий шанувальник нашої газети – він ще й старається, аби і в нинішній непростий для друкованих видань час залучити нових читачів. З цього приводу говорить:
– Нині дехто каже, що не варто виписувати газету, бо вона є на інтернет-сайті (в телефоні можна прочитати). А в мене інша точка зору: я таки люблю паперове видання. Взяв увечері, коли вже нікуди не поспішаєш, свіжий примірник, який ще пахне фарбою, і читаєш…
Іван Тимофійович передплачує не лише «Волинь», а й «Цікаву газету», додатки «Читанка для всіх» і «Так ніхто не кохав». Коли він ще й комусь розповідає про нашу газету, наголошуючи, що її «варто передплатити, бо вона завжди з людьми» — он тепер кожен номер доставляється на фронт, — то дехто дивується: ти, що, мовляв, там працюєш? На це чоловік відповідає: «Ні… Але там друзі мої трудяться».
І те, що журналісти приходять зі своїми публікаціями в оселі читачів уже як друзі, – найвища оцінка їхньої праці. За це ми щиро вдячні нашим шанувальникам.
*Під подарунком мається на увазі придбання товару за 0,01 гривні.
Читайте також на volyn.com.ua: ««Скільки пірс можна називати «старий» – нехай тепер він буде «рушниковий» (Фото)».
