Рашисти розстріляли трьох рідних братів, але один вижив і… вибрався з могили

Миколу та двох його братів окупанти звинуватили у партизанщині і намагалися вибити з них зізнання. Не отримавши потрібної інформації, рашисти вистрілили у них і закопали у полі. Але дивом один вижив, розповіла ТСН.

Життя Миколи Куліченка мало закінчитися в неглибокій ямі, нашвидкуруч виритій російськими солдатами, але у свої 33 чоловік пережив воскресіння. Їхній населений пункт росіяни окупували в перші дні війни. Через село ворожа техніка безперервно рухалася в бік Чернігова, одну із колон підірвали українські захисники і росіяни почали пошук партизанів. «У кожний будинок заходили, роздягали, клали на підлогу, в тому числі і дітей, було страшно», — ​розповідає Микола.

Чоловік прикинувся мертвим, його скинули у яму першим. Зверху привалили тілами двох його вбитих братів і почали закопувати, Микола згрупувався і дихав під себе. 

Один із братів родини Куліченків служив в АТО. Рашисти дізналися про військовий досвід молодшого брата Євгена і всіх трьох забрали в штаб на допит в інше село. «Один ніж до горла приставив, інший автоматом у живіт, а потім у рот засунув мені ствол і говорить: «Кажи, падло, хто підірвав колону?» — ​згадує Микола. За його словами, на допитах особливою жорстокістю відзначався кадировець на прізвисько Чикотило, який був у рашистів головним катом. «Якщо не заговориш, то ти у мене будеш 82-м на рахунку», — ​переказує пережите чоловік.

Через три дні неймовірних знущань та жорстоких допитів трьох братів вивезли в посадку біля дороги і холоднокровно розстріляли. «Коли відбувся вистріл, я крутнув головою, куля мені увійшла в щоку, був вхід і вихід», — ​показує поранення Микола. Тоді чоловік прикинувся мертвим, його скинули у яму першим. Зверху привалили тілами двох його вбитих братів і почали закопувати, Микола згрупувався і дихав під себе. Кілька хвилин у братській могилі він запам’ятав назавжди, бо саме тут балансував на межі життя та смерті.

«Я випхав спиною Діму і виліз сам», — ​розповідає він про свій порятунок.

Без допомоги місцевих Микола б навряд чи знайшов дорогу додому. Одна із жінок намалювала карту місцевості і розташування російських блокпостів. «Побачила його дуже побитого, синього, запросила до хати поснідати, одяг дала», — ​каже Валентина.

Тож поранений чоловік знайшов дорогу додому, а за тиждень село звільнили від окупантів. Із шостої спроби він разом із слідчими СБУ відшукали братську могилу. Тепер його брати поховані на кладовищі. А Микола планує стати довгожителем, бо відтепер жити йому доведеться за трьох.

Василь КІТ.

Читайте також на volyn.com.ua: «Волинянка вдягнула в старовинний одяг переселенців».