Іван Симороз на руїнах своєї хати. Сили жити далі йому дає турбота про інших постраждалих українців від жорстокого загарбника.
Через окупантів поліцейський з Бородянки за один день втратив сім’ю із шести осіб
26 лютого загинуло шестеро членів родини Івана Симороза включно з однорічною донькою Поліною. 26-літній чоловік був на роботі у райвідділку, коли його будинок зруйнували росіяни
Він розповів, що того дня розмовляв із колегами на вулиці, коли всі почули гучний вибух. Від нього, за словами Симороза, затремтіла земля під ногами.
«Я почав набирати по телефону всіх своїх родичів: дружину, брата, маму, батька, бабусю — і всі були в зоні недосяжності. Я зрозумів, що сталося щось погане», — пригадує Іван. Він зі своїм начальником та кількома колегами приїхав на вулицю Центральну, де стояв його дім, і був приголомшений, адже від будівлі залишилися одні руїни…
Я почав набирати по телефону всіх своїх родичів: дружину, брата, маму, батька, бабусю — і всі були в зоні недосяжності. Я зрозумів, що сталося щось погане.
Першою Симороз знайшов свою маму. Вона лежала мертвою на холодильнику.
Потім за 200 метрів — тіло молодшого брата. Той втратив обидві ноги та руки. Поряд із ним на грядці сидів його улюблений собака.
Згодом знайшли бабусю, теж мертву, засипану цеглою.
Тітка Симороза знайшла його доньку Поліну на дивані. Дівчинка ще дихала, її доправили до лікарні, де вона й померла.
Останніми знайшлися дружина Івана та його батько. Обидвоє були мертві.
Колеги Симороза розповіли, що його будинок постраждав першим у Бородянці. Незабаром це містечко стало одним із найбільш зруйнованих за перші місяці війни.
«Із надзвичайною акуратністю й витриманістю Іван продовжує показувати нам купу уламків, що колись були домом його сім’ї. Пробиваються різнокольорові тюльпани, які посадила його бабуся. Придивившись уважніше, бачиш уламки життя: черевичок Поліни, халат, що повис на балці», — описали побачене кореспонденти ВВС.
Першою Іван Симороз знайшов свою маму. Вона лежала мертвою на холодильнику. Потім за 200 метрів — тіло молодшого брата. Той втратив обидві ноги та руки.
Правоохоронець узяв лише три дні відпустки у зв’язку зі смертю рідних. Він працював на військовому блокпосту неподалік і допомагав людям евакуюватись на автобусах у безпечні райони. За це Симороза нагородили медаллю. Чоловік зізнався, що робота відволікає його й допомагає пережити горе. Коли мешканці Бородянки почали відбудовувати місто, він зустрів людей, які пережили схожі трагедії.
«У кожного в Бородянці є біда і проблеми. Треба допомагати людям. Робота та мої друзі — це допомагає й підтримує», — каже Іван Симороз.
Його сім’я похована за 30 кілометрів від містечка — у селі Пісківка: там стоять шість дерев’яних хрестів на свіжовикопаних могилах. Могилу маленької Поліни легко впізнати за іграшками. Але найбільше вражає те, що на всіх хрестах однакова дата смерті: 26.02.2022.
Жорстокість і трагізм цієї війни відбилися в одній даті, закарбованій шість разів. «Коли приходиш туди, весь час плачеш», — каже Іван, ковтаючи клубок у горлі.
Василь КІТ
Читайте також: Доторк ангела у дні війни.
