Працівники Берестечківського плодоконсервного заводу в один голос казали про свою директорку (у центрі): «Вона у нас — найкраща».
Герої волинського тилу: «Маємо бути настільки сильними, щоб ніякі «асвабадітєлі» навіть не думали нас визволяти»
– Уночі 24 лютого мене розбудив страшний сон. У ньому щось гриміло й здригалося настільки, що я, прокинувшись, ще кілька хвилин дослухалася. Довкола було тихо, а тим часом українці дізнавалися з соціальних мереж жахливу новину: росіяни бомблять Київ
– Із Богодухова, що на Харківщині, раптом зателефонував друг нашої сім’ї Володимир Баранніков. Сказав, що відправляє до нас у Берестечко своїх рідних. Водночас полотніла від думки, що в житті наших синів — вісімнадцятирічного Андрія і десятирічного Сашка — тепер буде війна, — таким довіку пам’ятатимуть ранок вторгнення рашистів в Україну депутатка Берестечківської міської ради, директорка Берестечківського плодоконсервного заводу Наталія Захарчук і її чоловік Олександр, засновник і керівник фермерського господарства «Захарчук О. А.»
«ТРИВОГУ НЕ ПЕРЕСТАЄМО ТАМУВАТИ РОБОТОЮ»
Тоді успішна бізнеследі за лічені секунди зуміла опанувати тривогу й стала збиратися на завод. Одночасно відповідала на телефонні дзвінки й заспокоювала працівників. Коли приїхала в офіс, була приємно здивована: всі були на своїх робочих місцях.
– Будемо працювати, комунікувати, платити заробітну плату, сплачувати податки й допомагати ЗСУ, — озвучила їм прийняте разом із чоловіком рішення. З ним усі погодилися одноголосно.
Відтоді продукцію Берестечківського плодоконсервного заводу волонтери возять у найгарячіші точки України. З командою Берестечківської міської ради, очолюваною Ігорем Грудзевичем, Наталія і Олександр Захарчуки швидко погодили, коли й скільки продукції постачатимуть для волонтерських поїздок. Допомагають грошима, медикаментами, дизпаливом… Водночас Олександр Андрійович хазяйнує на землі. Має для цього всю необхідну техніку. Цехи дружини потребують багато цукру, тож фермерське господарство «Захарчук О. А.» є його постачальником.
«ШКОДА ТИХ ПІДПРИЄМЦІВ, У ЯКИХ ВІЙНА ВІДІБРАЛА СПРАВУ»
До нашестя російської орди продукцією Берестечківського плодоконсервного заводу під торговою маркою ZaXaR із задоволенням смакували гурмани Донеччини, Луганщини, Криму, Запорізької, Харківської, Львівської, Житомирської, Вінницької, Рівненської та інших областей України. Вона користувалася попитом і за кордоном. Українсько-італійська кондитерська-пекарня Biscotti у Львові 80 відсотків своїх смаколиків (булочки, круасани, торти та іншу випічку з добірних інгредієнтів) начиняла джемами, повидлом, згущеним молоком, виготовленими на підприємстві Наталії Захарчук.
Пані Наталія радіє, що більшості підприємців, з якими співпрацювала, вдалося у такий нелегкий час зберегти свій бізнес. Одні переїхали з-під обстрілів у Західну Україну, інші працюють через Європу.
– Тепер з нашим яблуневим, абрикосовим, вишневим, полуничним повидлом і джемами, медом роблять не лише модне печиво й завиванці. В умовах воєнного стану ці солодощі потрібні для випікання простих булочок. ПП «Максим» ще й робить з ними цукерки, тому завод працює ще потужніше, — розповідала пані Наталія, відрекомендовуючи в цехах своїх працівників. Вони віталися з нею як подруги. В колективі немає такої людини, яка не захоплювалася б інтелігентністю й жіночністю очільниці підприємства.
– У Харкові рашисти знищили наших конкурентів – велике підприємство «Сокомаринад». Знаю, як важко починати власну справу, тому дуже болісно сприймаю такі новини, — із сумом каже пані Наталія.
«РОБИМО ВСЕ НЕ ДЛЯ ВДЯЧНОСТІ – ДЛЯ УКРАЇНИ»
… На заводському подвір’ї чисто, поруч — яблуневий сад. Його теж доглядають усі разом...
Було, що жителі Перемиля попросили Наталію Захарчук переробити на тушонки тушки своїх свиней і відправити їх на передову. Роботи було чимало, тож допомогти впоратися з нею прийшли жителі Берестечка, вийшли з відпусток завідувачка складу Людмила Комарова й токар Юрій Боярчук. Від оплати за трудодні відмовилися категорично й зі словами, дорожчими для кожного керівника за найвищу нагороду: «Ви для кожного з нас робите набагато більше!».
А ще Наталія Захарчук і її найкраща подруга, директорка ПП «Макс Ком», депутатка Горохівської міської ради Оксана Щерблюк познайомили мене зі своїми друзями з Богодухова, яких Захарчуки прийняли в своїй світлиці як рідних.
Доки Марина Бараннікова пригощала нас смачним борщем по-луганськи (сім’я жила на Луганщині до окупації ворогом у 2014 році їхнього села Дякове), бізнесвумен говорили про чергову партію тушонок для ЗСУ. З підприємства Оксани Щерблюк, яке спеціалізується на вирощуванні свиней, Берестечківський плодоконсервний завод тушки приймає тоннами й власним коштом робить із них смачний продукт.
– Маємо бути сильними як ніколи. По-іншому – ніяк. Якщо будемо розмовляти українською мовою, молитися в рідній церкві і дотримуватися наших традицій, «асвабадітєлі» не шукатимуть причин нас визволяти, – з такими переконаннями ми мріяли про перемогу над ворогом.
– Задля неї працівники Берестечківського плодоконсервного заводу горять бажанням «щось робити». Й за це я їм, найкращим для мене, неймовірно вдячна, – ці слова Наталія Захарчук адресує своєму колективу через газету «Волинь».
Читайте також на volyn.com.ua: ««Скільки пірс можна називати «старий» – нехай тепер він буде «рушниковий» (Фото)».
