Ось так виглядає місце української звитяги і однієї з найбільших поразок російських загарбників.
Як інженер зі Львова посприяв найбільшому розгрому росіян
Нещодавно Україна раділа величезному успіху наших захисників — масштабному знищенню живої сили та техніки ворога під час його спроби форсувати річку Сіверський Донець у районі села Білогорівка
Якби задум росіян вдався, наші війська, які захищають Сєвєродонецьк та Лисичанськ, могли б опинитись в оточенні. Однак загарбник зазнав нищівної поразки. За даними газети «Нью-Йорк таймс», для форсування річки російське командування направило 550 військовослужбовців, з яких було вбито або поранено 485 (є і інші цифри втрат ворога — до півтори тисячі солдат. — Ред.). Також знищено понад 80 одиниць техніки ворога. Як і потоплення крейсера «Москва», ця битва стала однією з найбільш визначних та успішних для українців у війні.
Серед підрозділів ЗСУ участь в успішній спецоперації брали бійці львівської 80-ї бригади. І одну із ключових ролей тут відіграв військовий інженер та офіцер саперного підрозділу Максим із міста Лева. Про це він сам англійською мовою розповів у соціальній мережі, а видання «Захід.НЕТ» переклало допис. Подаємо його у скороченому вигляді.
Ніколи в житті я не бачив/не чув такого важкого бою. Після одного дня боїв, вранці 9 травня, міст був зруйнований.
«Спочатку була інформація від розвідки, що по той бік річки є росіяни і вони накопичують різну техніку. 6 травня мій командир попросив мене зробити інженерну розвідку на річці Сіверський Донець. Разом із розвідувальними частинами для підкріплення 7 травня я вирушив на дослідження району Григорівки та Білогорівки. Я обстежив місцевість і вказав на місце, де ворог міг би спробувати змонтувати понтонний міст, щоб перейти на інший бік. Крім того, використавши далекоміри, ми визначили, що річка має ширину 80 метрів, тому росіянам знадобиться 8 частин (по 10 м кожна) мосту, щоб перебратися на другий берег.
Я знав: з такою течією річки, щоби спорудити понтонний міст, їм знадобляться моторні човни, а на роботу необхідно буде щонайменше дві години. Мені знадобився день, щоби все це перевірити.
Отже, доповів цю інформацію своїм командирам. Також я сказав підрозділу, який спостерігав за цією частиною річки, що їм потрібно стежити за звуком моторних човнів. Видимість у цьому районі була поганою, бо росіяни підпалили поля й ліси та кидали багато димових гранат. Крім того, був туман. Вони мали почути звук. І вони його почули рано-вранці 8 травня. Саме там, де я вказав. Я також був на місці, щоб перевірити все, і бачив своїм дроном, як росіяни роблять понтонний міст. Негайно доповів про це командирам.
Озираючись назад, я думаю, що моя розвідка, а також підказки річковому підрозділу зіграли вирішальну роль. Я переграв інженерів росармії. Окупанти намагалися поставити міст саме в тому місці, на яке я вказував. Наш річковий підрозділ не бачив підрозділів рф, але зміг почути моторні човни та негайно повідомити про це. Артилерія була готова…
Ніколи в житті я не бачив/не чув такого важкого бою. Після одного дня боїв, вранці 9 травня, міст був зруйнований. Частина російських військ (30–50 одиниць техніки + піхота) застрягла на українському березі річки без можливості повернутись. Вони намагалися втекти, використовуючи зруйнований міст. Потім спробували спорудити новий. Тоді наша авіація розпочала потужні бомбардування району і знищила там усіх росіян, які залишились, та інший міст, який вони намагалися зробити. За неперевіреними даними, там залишилось близько 1500 мертвих окупантів.
Пишаюся служінням Україні!».
Читайте також: Не томати, а свинець вам, російські свині!.
