Говоріть із дітьми про все.
Якщо дитина питає про смерть
— Мам, а нащо ці браслети? — малий зацікавився наліпками, які в лікарні нам причепила медсестра
Нещодавно мені з сином довелося лікуватися в медзакладі. А там — правила, зумовлені війною: кожному на руку чіпляють паперові браслети, на яких вказані ім’я, прізвище твої і найближчого родича, а також адреса й номер телефону. (Крім того, на час тривоги медперсонал допомагає усім спуститися в підвал).
Мій 5-річний син крутить свій браслет і цікавиться в мене його призначенням. Що маю казати? Вигадую, що вказана там інформація може знадобитися, якщо людина через сильне хвилювання забуде, де мешкає. Малий іронічно прискалює око й несподівано заявляє: «Зовсім не для цього. Просто, якщо нас завалить, то тато зможе розкопати, знайти й похоронити». Його слова, здається, втискають мене в стіни цієї лікарні: я не хочу, щоб такі маленькі діти це розуміли! Хоча з початку війни не раз переконалася в тому, що вберегти хоча би найменших від знання жахіть надзвичайно важко. Вони збирають інформацію з найменших пазлів і випадковостей, наче «з повітря» — і тямлять у темі «біди» набагато більше, аніж би хотілося. Ще один свіжий приклад: хоч не дивлюся й не слухаю при синові новин (лише читаю з телефону) — він підбігає у «не той момент», коли на екрані з’являється фото убитого російського солдата з двома годинниками на руці. Швидко закриваю сайт, та малий усе ж встиг побачити й тут же питає, чи росіянам справді потрібно більше годинників, аніж іншим людям. Як він дізнався, хто це?
Просто, якщо нас завалить, то тато зможе розкопати, знайти й похоронити.
У такі моменти треба слухати, як говорить дитина. Якщо спокійно, без напруги в голосі й очах — то особливо тривожитися нема потреби. Відповідати теж варто одним простим реченням — чітка відповідь суто на конкретне питання, без подробиць і зі спокійною інтонацією, наче запитали про форму хмаринок. (Адже свої «особливі» питання вони теж ставлять діловим тоном). А нам залишається сприймати як невідворотнє, що вік зобов’язує пізнавати той світ, у якому їм випало жити.
Маєте свої відкриття, як триматися на плаву, — діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
Читайте також: Казав колись мій дідо: «Обирай не хату — обирай сусідів!».
