«Мені 50. І я – солдат ЗСУ»: у відомого співака з Луцька Олександра Положинського – ювілей

Про це співак написав на своїй сторінці у Фейсбуці, передає ІА Волинські новини.

«Сьогодні мені виповнюється 50 років. І самому в це важко повірити. Я люблю поіронізувати з приводу свого віку, але зараз жодної іронії щодо цього чомусь не проситься. Ну, 50 – та й 50. Не 150, зрештою.

50 – це багато. 50 – це достобіса.

50 – це багато. 50 – це достобіса. Це пів століття. Це два покоління. Багатьох моїх однолітків уже немає. Багато прекрасних людей до 50 не дотягнули, не дожили. А я дожив. Так в мене склалося. І я маю стійкий намір жити далі.

50 – це дуже мало. Ще стільки не зробив, не досяг, не здійснив. Не створив. Не отримав. Не віддав.

В мене багато планів – життєвих і творчих. В мене багато бажань і мрій. А от скільки в мене років лишилося – того я не знаю. Скільки вийде. Може років. А може місяців. Чи днів. Чи навіть – чого би, правду кажучи, не хотілося – годин.

Зозуля позавчора накувала мені ще 36 років. Я не дуже, м‘яко кажучи, вірю в ці зозулясті прогнози, але тепер маю змогу перевірити. Якщо колись мені виповниться 86, значить тема працює. Але, хоч я ще ніби дуже молодець, вже проявляються певні вікові проблеми зі здоров‘ям. Але в країні велика війна.

Мені 50. І я – солдат ЗСУ, стрілець 47-го окремого батальйону. В мене є форма і автомат. В мене є командири і товариші по зброї. В мене є багато нових обов’язків і трошки менше колишніх прав. Поки що я не дуже хороший солдат, але щодня я стараюся стати кращим. І стану. Можливо, навіть офіцером. Колись. Як мріяв колись.

Я далеко від рідних та друзів. Тому все ближчими стають мені люди, яких я два тижні тому й знати не знав. Але до мене має приїхати сьогодні один друг і ми, сподіваюся, разом з ним заграємо гарний концерт для тих, декому з яких ще, можливо, доведеться стати моїми друзями.

В мене були хороші 50 років життя. Насичені, яскраві, емоційні, плідні. Хай і далі будуть не гірші. Святкування буде зовсім не таким, якого мені хотілося і яке колись планувалося. Але це не головне. Головне – Перемога і Мир після неї.

А поки я дякую всім, хто в мене є. Я чекаю ваших добрих слів і теплих обіймів при майбутній зустрічі.

Якщо хочете привітати не лише словами – нагадаю те, що для цього маю:

Приват: 5168742230647491

PayPal: [email protected]

Це для тих, хто має змогу і бажання. Бо є ще багато кому допомагати – я тут точно не в приорітеті.

Я не бідую, сам допомагаю, коли можу. Але, традиційно, маю деякі потреби, які треба буде закрити. Якщо ж вистачить на більше, то в мене тепер є рота, батальйон і багато людей, яким теж не завадила би ваша підтримка через мене. Як завжди, я готовий ділитися тим, що отримую. А нові пісні дописуються.

У мене кріпатура у всьому тілі, а в душі біль за втратами і руйнуваннями. У мені любов до своїх та ненависть до ворогів. Україна переможе і стане значно кращою, ніж була і є. Ми навчимося єдності та взаємоповазі. Ми зможемо здійснити наші прагнення і мрії. І теж будемо кращими, ніж є», – йдеться у дописі.

Читайте також: «Ми взагалі-то миротворці. Але вам усім пі*дець...»