Володимир Шома героєм себе не вважає, хоч і врятував багатьох.
Житель Бородянки врятував від путінських нелюдів 50 людей, але сам потрапив до їх рук
Володимир Шома працює директором дитячої юнацької спортивної школи у цьому селищі на Київщині. Як тільки російські війська пішли у повномасштабний наступ, вступив до лав територіальної оборони. А коли ворог підійшов до Бородянки, почав евакуйовувати її жителів у безпечніші місця
«Поки колони тільки наближалися, ми вивозили людей від церкви, лікарні, стадіону, адміністрації. Згодом їздили на так званий Старий масив. Але це вже було складніше, бо доводилося ловити момент, доки одна ворожа колона пройде, а інша ще буде далеко», — розповідає чоловік.
Жінки, старики, діти — всіх їх Володимир Шома перевозив власним авто. Розумів, що це небезпечно, бо російська техніка просувалася вулицями, але по-іншому, каже, не міг: про порятунок благали не лише налякані жителі Бородянки, а й сусідніх сіл. Директор розповідає, що загалом врятував за той час щонайменше 50 осіб.
Машину Шоми вороги зрешетили в кількох місцях, а найбільше цілилися у лобове скло. «Я впав на сидіння, почув постріли, ще трохи і… У сорочці народився», — пригадує чоловік.
А далі Володимир Шома взявся доставляти ліки. Зокрема, інсулін у село Мірча, що за 20 кілометрів від Бородянки. Він не знав, що населений пункт уже окупований, тому на під’їзді до нього потрапив під обстріл. Машину Шоми вороги зрешетили в кількох місцях, а найбільше цілилися у лобове скло. «Я впав на сидіння, почув постріли, ще трохи і… У сорочці народився», — пригадує чоловік.
Трохи згодом фашисти путіна затримали його та доставили до місцевої школи, де облаштували свій штаб і катівню. Зв’язали руки, допитували, але не били. Однак він чув, як катували інших у сусідньому класі. «Важко точно сказати, за що їх мордували: хтось крикнув «Слава Україні!», хтось зі зброєю прийшов, хтось мав посвідчення головного управління поліції. Біля мене сидів чоловік, у нього ніс був закладений ватою, а руки в крові», — згадує Володимир.
Саму школу окупанти обікрали та пошкодили майна на 2 мільйони гривень. Володимира Шому зрештою відпустили. Проте набагато більше він зрадів не свободі, а тому, що ліки, які віз, вціліли. Особливо інсулін, що для багатьох хворих був життєво необхідний.
Той день його дружина Тетяна Машина пам’ятає мало не по хвилинах. За свого чоловіка, каже, дуже боялася, але розуміла: хтось мусить рятувати хворих. «Росіяни роздягнули його, оглянули, чи не військовий, чи немає наколок, слідів від зброї, перевірили пакетик, що в ньому справді ліки», — розповідає Тетяна.
Тепер, коли довкола тихо, жителі Бородянки про окупацію згадують із жахом. Однак Володимир упевнений: безчинствувати в Україні рашистам залишилося недовго.
Джерело: fakty.ua.
Юлія ЛУГОВА
Читайте також: Дідусеві, який ховався від росіян у ямі серед лісу, ампутували відморожену ногу.
