Без паніки: просто це справжня війна
Здається, пора поговорити по-дорослому про доволі неприємні речі. Бо щось мені зі стрічки трохи повіяло черговим «всьопропалом», до того ж повіяло одночасно зі Сходу та Заходу. На Заході ніби зрада зрадная, на Сході капець капецький, навіть Арестович сумний-невеселий, і «ето вот всьо»
Веселого направду відбувається мало, і одразу скажу найсумніше: так буде ще досить довго. І це треба правильно сприйняти та пережити, щоб веселе та радісне колись все ж таки настало.
Але катастрофи також не відбулось — ні на Заході, ні на Сході. І не намічається — якщо тільки ми її не породимо своєю зажурою та панікою. Що ж відбувається?
Якщо хтось із нас намріяв, що кремль після першої, хай і дуже болючої, поразки готовий в цілому визнати свій програш у війні, то я навіть не знаю, що давало підстави для таких сподівань.
Ну, насамперед нічого несподіваного. Звісно, для тих, хто не схильний жити у світі рожевих поні та не піддався на ейфорію від наших перших успіхів, які стали сюрпризом і для ворогів, і для всього світу.
Бліцкриг свинособак накрився нашими мужністю та креативом, вороги офігіли та трохи присіли на дупу. Але стан офігіння давно вже минув і змінився станом впертої лютої ненависті до нас. Ми змусили себе поважати, і тепер з нами воюють як із ворогом, з яким рахуються. При тому головна ціль окупантів — повна ліквідація всього українського — жодним чином не змінилась, змінилась в їхній уяві лише послідовність її досягнення.
Якщо хтось із нас намріяв, що кремль після першої, хай і дуже болючої, поразки готовий в цілому визнати свій програш у війні, то я навіть не знаю, що давало підстави для таких сподівань. Навпаки, справжня зла та довга війна лише почалась після відступу орків від Києва. І наразі в цій війні цілком очікувана фаза — фаза масованого ворожого контрнаступу, спроба на всіх фронтах компенсувати програне на початку війни.
Цього контрнаступу просто не могло не бути, він очікуваний, і він цілком очікувано дуже важкий — адже ворог уже враховує всі свої помилки першого етапу, а ми у порівнянні з цим першим етапом ще не набули ніяких принципових нових переваг, натомість втратили перевагу несподіваності нашого опору.
Читайте також: «…Таких, як ти, не було й не буде… Кохатиму вічно!»
