Поляк Пшемислав Цибульський уже 21 раз приїздив в Україну з гуманітарним вантажем

Для Пшемислава Цибульського ця 21-ша волонтерська поїздка в Україну запам’ятається надовго, оскільки тоді митрополит Київський і всієї України Епіфаній нагородив його Благословенною грамотою з відзнакою.

— Пшемик приїхав у Горохів із гуманітарним вантажем на другий день війни. Збирав його на власний розсуд. Утім, привезене дуже знадобилося на передовій українським військовим, а в тилу — ​людям, постраждалим від війни, — ​розповів горохівчанин Олександр Магурчак про свого друга.

У рідному Плотську цей пан має власну будівельну фірму з хорошою репутацією й максимально щільним робочим графіком, але від початку війни свої робочі дні він починає з думки про Україну. Пшемислав підтримує контакти із Горохівщиною більше десяти років, відколи познайомився з Олександром Магурчаком. Невдовзі поваришували і їхні друзі. Одним із таких горохівчанин назвав і Рафала Надратовскі.

У рідному Плотську цей пан має власну будівельну фірму з хорошою репутацією й максимально щільним робочим графіком, але від початку війни свої робочі дні він починає з думки про Україну. 

— Рафал — ​депутат у своїй громаді, а я — ​у своїй, то ми завжди мали про що поговорити. Зрозуміло, що з початком війни теми розмов дуже змінилися. Я ніколи не сумнівався в добропорядності цих чоловіків, але дружба, яку гартує спільна боротьба проти ворога, стала по-особливому цінною, — ​каже пан Олександр.

 Утрьох вони бували в багатьох гарячих точках України, а найчастіше — ​у звільнених від окупації районах Київщини. Там у душах вольових чоловіків прокинулися дитячі спогади — ​згадали про скривджених війною їхніх родичів, які також вірили, що серед руїн не почуватимуться залишеними напризволяще.

Одного разу кілька світлин із цих поїздок пан Пшемик розмістив на своїй сторінці у Facebook і невдовзі отримав електронний лист від незнайомого американця з проханням прийняти його до їхнього інтернаціонального екіпажу.

 — Це був журналіст, який хотів на власні очі побачити, скільки горя Україні завдає рашистська орда, зробити репортажі з місць військових злочинів, роздати гуманітарну допомогу, — ​розповів Олександр Магурчак.

А вже у 20-й такій поїздці з дітворою Бучі, Мощуна й Бородянки спілкувалися офіційний програміст космічних човників, планувальник подій і конструктор з Х’юстона Уєн Венді, працівник автотранспортної галузі Фуонг Хоангі й священник Там Фам. Свого часу вони потерпали від війни у В’єтнамі. Через неї іммігрували до США. Але від жаху, який побачили в Бучі, Мощуні й Бородянці, чоловіки просто заціпеніли.

 Цими днями Пшемислав, Рафал, Олександр і його дружина Марія Гнатюк вже повернулися з міст неподалік столиці. Не без гордості розказували, що жителі тамтешніх сіл і міст щодня приїздять у свої домівки з різних регіонів та із-за кордону. Вони готові жити посеред руїн, без комфорту, але вдома.

 З нагоди Міжнародного дня захисту дітей волонтерська команда запаслася тисячею подарунків з іграшками, солодощами, засобами гігієни та іншими потрібними речами. Уявляючи, як радітиме дітвора, Пшемислав і Рафал із особливим завзяттям збирали допомогу в Польщі, багато чого купували за власні кошти, а дружина Пшемислава пані Едіта три дні поспіль пекла смаколики. В Горохові десятки іграшок у пакунки доклала депутатка Волинської обласної ради Валентина Магурчак. Як завжди, особистий внесок зробив голова Горохівської міської ради Віктор Годик.

– У Бородянці прибули до місцевого храму Різдва Пресвятої Богородиці. Цього разу в ньому ніде було яблуку впасти, а дітей віком від двох до чотирнадцяти років прийшло стільки, що ми почали хвилюватися, аби подарунків вистачило. Черга вишикувалася й до столу з «Цікавою газетою» — ​«дочкою» «Волині», яку ми теж взяли із собою, — ​підкреслюють волонтери.

 Зустріч із місцевими жителями розпочалася велелюдним богослужінням. Його очолили священники Православної церкви України — диякон храму Пресвятої Богородиці отець Дмитро Кошка, настоятель Старо-Феодосіївського монастиря отець Сергій Домбик і диякон Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, наш земляк-горохівчанин отець Іван Сидор. Він, до слова, завжди зустрічає горохівчан у соборі й супроводжує до місць призначення.

 Коли отець Дмитро вручав Пшемиславу Цибульському Благословенну грамоту й відзнаку за заслуги перед Помісною церквою України та її побожним народом, за нього радів увесь храм. Знайомі й незнайомі українці тиснули полякові руку, називали братом і другом. Щоб зрозуміти, наскільки важливою є справа, яку він з однодумцями робить задля України, потрібно було бачити дитячі очі, від радості схожі на сонечка. 

    

Читайте також: Маленька мешканка Любомля заспівала про калину з пожежного авто.