Працівниці, які шиють «розгрузки», кажуть: це маленький внесок у наближення перемоги.
«Нововолинськ — круте і перспективне місто. Нам подобається тут працювати»
Так сказав переселенець Владислав Будаєв, який на Волині започаткував пошиття систем для носіння амуніції військових
Виробничий цех, у якому чоловік займався швейною справою, залишився у Харкові під завалами після бомбардувань. Там виготовляли одяг і спорядження для мисливців, рибалок і армійців. У Нововолинську Владислав Будаєв організував пошиття систем для носіння амуніції українських військових. Для переселенця виділили приміщення та устаткування, аби можна було виготовляти актуальну в нинішній воєнний час продукцію.
— Наплічні системи, які ми шиємо, можуть використовувати бійці різного роду військ, — пояснив Владислав Будаєв. — «Розгрузки» одягаються на плечі і фіксуються на поясі. Це потрібно, щоб переносити, рухатися з будь-яким боєкомплектом. Залежно від завдань він розподіляється на поясі або на плечах. Зменшується навантаження, широкий пояс тримає поясницю.
Харків’янин започаткував власне виробництво ще в 2015 році. Тоді ж надіслав своєму давньому другу в Нововолинськ таке обмундирування. І аж ніяк не думав, що воно стане у пригоді.
— Наш цех практично знищений. Тому, коли приїхав із сім’єю на Волинь, вирішив, що потрібно якось працювати далі. Тільки не знав, з чого розпочинати. Адже головне — мати правильні лекала, якщо навіть технологія відпрацьована, — розповів Владислав Будаєв. — Виручив… старий комплект, який знайшовся у товариша. Його розпороли, зняли всі лекала — й запустили в роботу.
Владислав Будаєв з великою повагою розповів, що відчуває підтримку міського голови Бориса Карпуса, який посприяв, аби оперативно, без бюрократичної тяганини організувати людей, знайти приміщення.
Щодо устаткування, то на підмогу прийшли місцеві підприємці. Кілька швейних машинок передала нововолинянка Оксана Станицька, частину привезли волонтери. Непросто, каже, зараз дістати кондуру — високотехнологічну і високоміцну сучасну тканину. Треба замовляти через фірму «Дюпон», яка знаходиться в США. Якщо знайдеться тут, то дуже дорого. Тому знову ж таки отримують через волонтерів. Комплектуючі купують самі.
— Працюємо другий місяць. Поки що сім чоловік, як місцеві, так і приїжджі справляються із замовленнями, — зазначає Владислав. — Хоча стараємося мати все необхідне в запасі, так званий оперативний склад. Уже майже 200 виготовлених нами комплектів поїхало, образно кажучи, в світ.
Владислав Будаєв з великою повагою розповів, що відчуває підтримку міського голови Бориса Карпуса, який посприяв, аби оперативно, без бюрократичної тяганини організувати людей, знайти приміщення. Висловив вдячність за розуміння усій нововолинській громаді.
Харківський майстер поділився своїми думками стосовно розвитку швейної галузі в Нововолинську. Каже, що вона в занепаді, коли, по суті, є дуже перспективною. Адже сьогодні частина європейських країн відмовилася від цього бізнесу. Він добре розвинений у сусідній Польщі, куди їздять наші жінки на заробітки. А можна зробити так, аби українки в себе вдома мали достойну зарплату й шили «на закордон». Для цього потрібно лише поставити на прогресивні рейки навчальну базу, мати більш якісне обладнання. На хорошій машинці, вважає майстер, можна навчити шити за місяць.
Коли запитала про подальші плани, співрозмовник мовив:
— Хотів би продовжувати цей напрямок у вашому місті. В разі потреби готовий нарощувати виробництво. Нововолинськ — крутий і сучасний населений пункт, з великим потенціалом. Адже поруч — Європа. Сприяння від влади є. Чого ще бажати? Хіба що найважливішого зараз — переможного миру й добра рідній Україні! n
*Публікація створена за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу.
Читайте також: Легендарний рок-гурт «Металіка» зібрав для України мільйон доларів.
