«Бережімо одне одного, бо ми на те заслуговуємо».
Сила рідної домівки. Колонка мами 4 дітей
– Правда, наша квартира найкраща? – син радше стверджував, аніж питав. У свої п’ять літ він має з чим порівнювати
Ніколи раніше не задумувалася над тим, як важливо прокидатися у своєму ліжку, йти снідати на свою кухню і оцінювати погоду зі свого вікна. Урок про цінність рідного дому отримали через війну, коли з’їздили на місяць погостювати у німецьких знайомих. Із 5-річним сином та 13-літньою донькою ми мешкали в окремій частині сучасного будинку. До нас прекрасно ставилися, опікувалися, пригощали морозивом і піцою, але наше життя мало один великий мінус — воно було на чужозем’ї. І найгостріше на це реагував малий. Він став дуже неспокійний, дратівливий, перестав грати у звичні ігри.
До нас прекрасно ставилися, опікувалися, пригощали морозивом і піцою, але наше життя мало один великий мінус — воно було на чужозем’ї. І найгостріше на це реагував малий. Він став дуже неспокійний, дратівливий, перестав грати у звичні ігри.
Що було робити? Більше уваги, більше прочитаних казок, а головне – режим. Чітко розплановані дії, які повторювалися із дня в день, справді дуже допомогли мені пом’якшити ситуацію, благо, мала час на дитину. Тож ми снідали, потім були мультики, «урок» читання й довга прогулянка, крізь які раз по раз проривалися заяви малого, як він буде гратися, коли повернеться додому. (Скажу, що і я, і моя донька у відчуттях недалеко втекли від малого, хіба що ліпше контролювали свої думки й емоції).
Повернулися після 9 травня, яке ми в сім’ї прийняли як певний рубікон. На щастя, у рідних стінах побачила, як «повертається» той розважливий у міркуваннях й непосидючий хлопчик, якого я знаю. Оцінила по-новому глибину запрошення для гостей: «Почувайтеся, як удома».
Описане є очевидним, але все ж вирішила його озвучити: можливо, наш досвід допоможе ліпше зрозуміти, як непросто тим тисячам людей, передусім дітям, які є переселенцями за статусом, але думками й почуттями часто перебувають або вдома, або ніде й з усіх сил стараються жити сьогоднішнім днем, а не минулим. Бережімо одне одного, бо ми на те заслуговуємо.
Пишіть, як маєте й відчуваєте потребу поділитися! Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО.
Читайте також: Митрополит Епіфаній: «Бог нас не карає, Він нас любить».
