Переселенці, які знайшли прихисток на Волині, працюватимуть на зборі ягід.
«Чоловік воює, а я працюю і втішаю синів, що тато скоро повернеться» (Фоторепортаж)
– Добре, що в своєму селі є робота, – каже на продовження цих слів Тетяна Хотимчук, із вдячністю відгукуючись про підприємство «Ягоди Волині», яке третій рік діє в Переспі на Рожищенщині. – Бо, маючи на руках двох малих дітей, далеко від дому не змогла б їздити
«У рідному Миколаєві я викладав у школі фізику і математику, а на Волині зайнявся… ягідництвом»
Знайомство з Віталієм Ішмуратом почалося з того, що чоловік згадав Миколаїв — нині вже місто-герой, в якому жив до 2005 року. Воно ж сьогодні у кожного на слуху, бо із 24 лютого зазнало й досі зазнає авіаударів. Будь-кому боляче бачити руйнування, чути про загибель людей. А тим більш, якщо ти там народився, виріс, прожив багато літ, там залишилися твої рідні, друзі… Як тільки почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Віталій Віталійович перевіз свою матір та сестру до Луцька — в обласному центрі Волині він мешкає уже сімнадцять літ…
Як же так сталося, що уродженець південного міста корабелів став волинянином? Коли про це зайшла мова, Віталій Віталійович сказав:
— Дружина моя з цього краю… Кохання привело сюди…
Переїзд — не єдина переміна у житті чоловіка.
— У рідному Миколаєві я, педагог за спеціальністю, викладав у школі фізику і математику, а на Волині в 2011-му зайнявся… ягідництвом. Хоч до цього знав лише, який колір має, наприклад, малина й що вона смачна. Те, як її розводити, вивчав з допомогою грамотних агроконсультантів.
У наших десяти підрозділах у час посадки, догляду рослин зайнято небагато — чоловік 50. А от у гарячу пору, коли полуниця чи малина достигає, — 300–350.
На сьогодні вже декілька юридичних осіб об’єднані торговою маркою «Ягоди Волині». Вони вирощують, заморожують і експортують полуницю, суницю, малину, обліпиху. Крім цього, розвивають проєкт, пов’язаний з лікарськими травами.
— Ми активно працюємо на Маневиччині, — розповідає Віталій Ішмурат, — зокрема в Прилісненській громаді. А це села Прилісне, Серхів, Галузія, Карасин. Землю беремо на аукціонах, згідно із законодавством. І таких об’єктів на Волині маємо вже десять. Хтось дивується, чому господарюємо не в одному місці, тобто на великій території? А тому, що це ефективніше — нема потреби звозити до себе звідусіль людей на збір урожаю. І нам добре, бо менш затратно, й тим, хто на місці має роботу. У наших десяти підрозділах у час посадки, догляду рослин зайнято небагато — чоловік 50. А от у гарячу пору, коли полуниця чи малина достигає, — 300–350.
У Переспу фірма «Ягоди Волині» прийшла навесні 2019-го, можна сказати, завдяки тому, що природа так «покерувала». За словами Віталія Віталійовича, з біди все почалося: у Дольську на Любешівщині тридцять гектарів насаджень ягід затопило. А оскільки посадковий матеріал ще був, то він звернувся до голови Переспівської сільради Віктора Лук’янчука (нині Віктор Петрович очолює тут старостинський округ) з тим, аби взяти в оренду землю. Питання вирішилося позитивно — саджанці були врятовані. Тепер, їдучи ковельською трасою, на околиці Переспи можна побачити потужні теплиці. А поряд з ними — ягідну плантацію.
«Добре, що є таке господарство, — й для мене, матері шістьох дітей, робота знайшлася»
А вже зустрівшись безпосередньо з тими, хто тут працює, можна було почули думку людей з приводу того, «як це зручно, коли трудишся на місці». Анна Власюк, яка того дня копала саджанці малини, котрі згодом мали рости на тій же Маневиччині, як з’ясувалося в розмові, — мати шістьох синів і дочок. Багато років сиділа вдома. І ось декретна відпустка закінчилася.
— Хочеться якусь копійку заробити, бо на одну зарплату чоловіка з таким великим сімейством непросто в наш час прожити (він працює на залізниці. — Авт.). Добре, що в нашому селі є таке господарство, — говорить жінка, — й для мене робота знайшлася. Не треба їхати в Рожище чи Луцьк. Якщо виникає ситуація, що мусово навідатися додому, то з цим нема проблеми, — завжди можна звернутися до керівництва й відпроситися на якісь пів години.
А ось Катерину Наумчук ми побачили, коли вона їхала бусом, що й привернуло увагу. Познайомилися. Жінка працює на посаді завідувачки виробництва і доїжджає в Переспу з Богушівської Мар’янівки. Цим бусом і добирається щодня: в основному, за її словами, чоловік на місці водія, а як треба, то й сама сідає за кермо.
— Зараз час такий, що роботу важко знайти, — каже жінка. — А заробляти треба, бо ціни он як вгору пішли. Не вважаю, що десять кілометрів (стільки від мого села до Переспи) — це велика відстань.
Третій рік пані Катерина працює на підприємстві «Ягоди Волині». Прийшла сюди, маючи вже досвід у такому бізнесі. Власне, завдяки цьому й посаду відповідну одержала.
І ще одна наша співбесідниця — Тетяна Хотимчук. Як з’ясувалося в розмові, вона — дружина бійця Віктора Хотимчука, який зараз на фронті. Жінка розповіла, як молиться щодня й просить Бога, аби вберіг коханого, як двоє діток, котрим лише чотири й шість років, чекають татка з війни.
— Чоловік воює, а я працюю і втішаю синів, що тато скоро повернеться, — сказала жінка. — Добре, що вдома: в країні — війна, то й не дуже кудись поїдеш на заробітки. Та й не хочеться покидати на когось дітей. У 2014-му Віктор був в АТО і тепер пішов боронити Україну…
Молода жінка розчулено говорила про те, як то в кожній сім’ї, котра провела на війну дорогу людину, в цей непростий час найжаданішою є мрія про нашу перемогу, про те, аби в країні настав мир. На цьому й попрощалися: щоб чоловік повернувся додому живий, здоровий, а синам — майбутнім захисникам України — ніколи не довелося воювати.
«Потрібно було профінансувати придбання тепловізора, то ми по можливості допомогли»
Звичайно, в спілкуванні з Віталієм Ішмуратом мова була й про те, що підприємство долучилося до волонтерства, що є його причетністю до наближення перемоги.
— Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, — розповідав Віталій Віталійович, — ми підтримували технікою, транспортом при облаштуванні блокпостів, продуктами при зборі гуманітарної допомоги на передову та в ті регіони, де люди постраждали від війни. Потрібно було профінансувати придбання тепловізора для вояків, то ми на звернення старости Віктора Лук’янчука відгукнулися й по можливості допомогли.
З приводу участі «Ягід Волині» у волонтерстві сам староста сказав:
— Ми розуміємо, що весна — зараз у підприємства великі затрати на посадку, придбання міндобрива (це восени легше, коли врожай зібрано й реалізовано). Але і в цій ситуації бачимо, що воно з розумінням ставиться до того, чим у цей непростий час живе громада.
P.S А минулого понеділка, як і планувалося, підприємство «Ягоди Волині» прийняло на роботу через Центр зайнятості одинадцять чоловік з числа вимушено переміщених осіб. Мешканці Гуляйполя Запорізької, Лимана Донецької, Макарова Київської областей, які в час повномасштабної війни знайшли прихисток у волинських містах Ковелі, Рожищі, працюватимуть на зборі полуниці, суниці альпійської у Трилісцях, що по сусідству з Переспою.
*Публікація створена за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу.
Читайте також: Військова «князівської» бригади Мар’яна: «Обріжу косу після перемоги».
