Вічна пам'ять Героям.
«Осиротіло п’ятеро дітей»: українського героя провели в останню путь
Геннадій Борщевський з Гарячківки на Вінниччині загинув 25 квітня в одному із перших боїв під Ізюмом. Лише через 40 діб тіло героя доставили додому після ідентифікації
Не відходили від труни п’ятеро дітей: троє синочків і дві донечки. Хлопчики якось намагалися триматися, а дівчатка разом з мамою ридали, здається, на весь світ.
«Геннадію мало влітку виповнитися сорок. Він пішов на війну в перші її дні добровольцем, — Повідомляють Факти з посиланням на місцеве видання «Сільські новини». — Бо вирішив для себе, що зобов’язаний як чоловік і батько захищати дітей — своїх і всіх, боронити рідну землю, зупинити загарбника. І цим сказано все.
За три дні підряд у Городківській громаді попрощалися з трьома захисниками, ще одного поховали в іншій громаді.
Вони зі своєю Тетянкою одружилися ще зовсім молодими, і у великій любові та взаєморозумінні, у важкій селянській праці ліпили домашнє гніздечко. Не мали великих статків, зате були багаті найдорожчим скарбом — своїми дітками.
Не можна було дивитися без сліз на діток, які тулилися до мами біля труни тата. Бо за три дні підряд у Городківській громаді попрощалися з трьома захисниками, ще одного поховали в іншій громаді.
«Татко дивитиметься на вас з Небес, з білої хмаринки. Як ви ростите, чи все у вас добре. А ви, дітки, маєте знати, що ваш батько — Герой. І ви повинні буди гідними його пам’яті», — звернулася до синочків і донечок Геннадія Борщевського місцева вчителька Тетяна Миколаївна. Хлопчики у чорних вишиванках низько опустили голівки. А донечки просто плакали…»
Під скорботну «Пливе кача» попливла труна з тілом ще одного захисника на місце вічного спочинку. А душа його полинула у засвіти, де вже тисячі таких, як вона, просять у Бога порятунку рідним та країні. Бо задля цього вони віддали своє життя.
