Харків’яни Данило, Валерій і Юлія Гембатюки назавжди запам’ятають тепло батьківської хати начальниці відділення поштового зв’язку Горохів 1 Раїси Іванюк (друга справа).
Хліборобські уроки на Горохівщині харків’яни називають незабутніми
Юлія та Валерій Гембатюки з сином Данилом до війни жили в першій столиці України — місті-мрії своєї юності. Юлії дуже подобалася її посада менеджера супермаркету, Валерій працював на «Новій пошті», а старшокласник Данило вже починав замислюватися, яку професію обрати в майбутньому
Коли почалася війна, сім’я залишалася в квартирі до останнього, аж доки снаряди не стали розриватися в сусідніх висотках. Зрозумівши, що далі зволікати не можна, подружжя вирішило виїжджати з небезпечного місця. Прихисток від війни знайшли аж у Печихвостах на Горохівщині. Начальниця поштового відділення Горохів 1 Луцького району Раїса Іванюк поселила біженців у батьківській хаті, а сусіди і все село зустріло Гембатюків, наче рідних.
Жителі Печихвостів підтримали харків’ян і словом, і ділом. Найперше — плекаючи непохитну віру, що все буде добре, а також щедро ділячись з приїжджими одягом і харчами. Раїса Іванівна залишила гостям повний льох картоплі та консервацій. Гембатюки ніяковіли, зустрічаючи сусідів із сумками, в яких були яйця, сметана, сир, молоко, банки з салатами, компотами, помідорами, огірками, речі домашнього вжитку…
– Я просила нових подруг, щоб дали можливість віддячити за таку щедрість. Хотіла допомогти їм щось по господарству, але всі вони лише доброзичливо усміхалися у відповідь, — розповідала пані Юлія.
Жителі Печихвостів підтримали харків’ян і словом, і ділом. Найперше — плекаючи непохитну віру, що все буде добре, а також щедро ділячись з приїжджими одягом і харчами.
– Де ж це бачено, щоб у Печихвостах ми когось залишили у біді?! А ці люди з Харкова — скромні, порядні, і видно, що не з ледачих, — казали найближчі сусіди Світлана й Дмитро Терновики.
Перша думка селян про приїжджих виявилася правильною, бо як тільки потепліло, харків’яни взялися до роботи. Тим паче власниця будинку, яка живе в Горохові, дозволила їм господарювати на свій розсуд.
Останні новини:
- Розповіли, яка обстановка на кордоні з Білоруссю.
- Польща з дня на день може закрити небо над Заходом України.
- «Ну ви й живете»: жителька Бородянки пригадала діалог з окупантом (Відео).
- Волинян обурила «кадетська» форма випускників-семінаристів духовного училища УПЦ МП у Володимирі.
- Перші пішли! У Миколаєві офіційно заборонили російську мову у школах.
Усі новини російсько-української війни – тут.
Засукавши рукави, сімейство завзято освіжило фарбою новий дім. На город біля хати спершу дивилися з острахом, адже Юлія й Валерій виросли в селищі міського типу Фащівка на Луганщині й фактично не працювали на землі. Не кажучи вже про міську дитину Данила. Але, як кажуть, очі бояться, а руки роблять, тому, коли прийшов час, посадили картоплю, цибулю, квасолю, огірки, посіяли моркву, буряки, іншу городину.
– Без Раїси Іванівни осилити цей фронт робіт для нас, міських жителів, було б неможливо, — Юлія ніколи не забуде уроків хліборобства від волинської господині.
І все ж незабаром Гембатюки вирушають із Волині додому. Кажуть, хоч Харків і обстрілюють майже щодня, все одно треба їхати, щоб не втратити роботу. Із собою, як цінний скарб, візьмуть подарунки від Раїси Іванюк, а також відчуття того, що тепер мають на Волині родину. Вони мріють про перемогу й про те, як будуть відбудовувати рідний Харків. До слова, розмовлятимуть у ньому вже українською мовою, а коли настане мир, одразу чекатимуть у гості Раїсу Іванівну з родиною та інших своїх нових друзів із Волині.
*Публікацію створено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу.
