І ожив на стіні волинського складу… бойовий козак

Якщо ви доїжджатимете до головного корпусу цього державного навчального закладу, що знаходиться в селі Будятичі колишнього Іваничівського району, обов’язково звернете увагу на стіну ліворуч. Вона на очах стає просто шедевральною — ​штрих за штрихом на ній постає широка панорама — ​козак на коні переможно прямує на Київ! Звісно, завершивши всі бої з лютим ворогом…

— Сюжет для ескізу почерпнули з моєї картини «Повернення», з якої я навіть виготовила листівку, — ​розповіла пані Світлана. — ​Вирішили її розширити, поєднати всі епізоди в якусь одну історичну канву. Козак — ​це збірний образ військового — ​від минулого до сучасного, споруди є впізнаваними — ​вони ідентифікують міста: Луцьк, Рівне, Житомир, Київ… Уже навіть зараз підходять люди й кажуть, що їм все зображене є зрозумілим…

Ідея створити тут саме такий мурал належить директору Центру Валентині Приступі, яка разом із колективом міркувала, якою має бути рекреаційна зона біля пам’ятного знака князю Володимиру, встановленому в 2015 році з нагоди 1000-ліття його упокоєння. До слова, деякі історики висловлюють гіпотезу про народження цього святого саме в Будятичах. Отож, про облагородження території думали вже давно. Навіть підготували проєкт на 140 тисяч гривень.

Тут у вас класно: люди привітні і гарна природа. Хоч за рідним містом скучаю, де, до слова, окупанти зруйнували квартиру, але й не проти тут залишитися.

Там мали облаштувати доріжки, встановити філігранні ліхтарі, літній кінотеатр, розбити сучасні клумби, насадити екзотичну зелень. Однак із фінансами було сутужно. Тому вирішили взятися за роботу власними силами.

— Чекали на ремонт приміщення, аби стіну, яка стала панеллю для малюнка, довести до нормального стану. Її поштукатурили, заґрунтували — ​тоді вже почали наносити малюнок, — ​деталізувала художниця, не відриваючись від роботи.

 Допомогти Світлані Іванівні зголосився переселенець із Лозової Максим Плотніков, який з дитинства має хист до малювання. Як з’ясувалося, у нього є ще одне захоплення — ​аерографіка (техніка нанесення малюнка на авто). Електрик за фахом, хлопець майстровитий в усьому. Тому й відразу влаштувався працювати в Центр профтехосвіти, в гуртожитку якого тимчасово мешкав разом із батьками після вимушеного переїзду через війну.

Хоча робота над муралом аж кипіла, все ж таки попросила Максима трохи відволіктися і відповісти на кілька питань, чим займався у рідному краї?

— Удома на Харківщині трудився на заводі в сусідньому місті Панютине. В Лозовій вже творив мурали, тому це заняття для мене не нове. Дуже подобається імпровізувати, радимося зі Світланою Іванівною, як краще виконати ту чи іншу деталь, — ​із задоволенням відповів юнак. — ​На Волині раніше ніколи не був. Тут у вас класно: люди привітні і гарна природа. Хоч за рідним містом скучаю, де, до слова, окупанти зруйнували квартиру, але й не проти тут залишитися.

Читайте також: Пес Патрон отримав ірландську нагороду «Золота лапа»

Мурал художники планують завершити до кінця місяця. Кажуть, їх надихає те, що всі перехожі зупиняються і висловлюють схвальні відгуки. Видно, така панорама піднімає їм настрій, затьмарений війною.

Я у свою чергу бажаю майстрам пензля успіхів, усім нам — ​перемоги, а Максиму ще — ​знайти кохану на Волині й пустити в Нововолинську своє коріння.

*Публікацію створено за сприяння Української Асоціації Медіа Бізнесу.